Карпати в кінці березня

Останніми роками на прикінці березня я почав ходити в походи. До цього разу ходили з друзями по Криму. А в цьому році вирішив спробувати похід Карпатами ...

Короткий опис маршруту: Яремче - с.Дора - Монастир Св. пророка Іллі студійського уставу - Церква Чуда святого Архистратига Михаїла - монастир згромадження Св. Андрія - скеля "Білий Камінь" - Делятин - Надвірна - с.Пасічна - вдсп Бухтівецький - вдсп Манявський - Скит Манявський - Блаженний камінь - с.Старуня - Надвірна - Яремче - вдсп "Дівочі сльози" - ресторан "Гуцульщина" - вдсп Пробій - Львів.

Маршрут вибрав не складний, щоб не підніматись високо в гори, де ще повно снігу. Добре що у знайомого Вадима був час та бажання скласти мені компанію...

В Яремче ми добирались через Львів - Вадим приїхав потягом Херсон-Львів, а я Харків-Львів. Незважаючи, що вночі був перехід на літній час, потяги прибули вчасно на кінцевий пункт, наганяючи спізнення з четвертої години ранку. І вже через 40 хвилин ми їхали в потязі Львів-Рахів ...

Коли вже під'їжджали до Карпат, то наблюдали за вікном багатенько снігу, на який зовсім не розраховували... Від вокзалу Яремче вирушили пустинною але святково освітленою вулицею в бік с. Дора і на галявині біля залізничної колії швидко поставили намет та розклали ватру...

Вже під ранок нас розбудив страшенний сигнал потягу. Здавалося, що він зійшов з рейок і їде прямо на наш намет, але вилазити зі спальника та вибігати з намету здавалося вже пізно, то ми залишились на місці чекаючи своєї участі. Але потяг прогуркотів десь зовсім поруч і саме головне - МИМО...

... А зранку не хотілось вставати, тим більше що зверху сипав невеличкий мокрий сніг ...

... і все ж треба було двигатись далі ...
... а далі першим об'єктом був монастир Св. пророка Іллі студійського уставу ...

... всередині церкви все оздоблення також з дерева ...

... далі зайшли в кафе випити чаю ...

... наступним об'єктом нашого маршруту стала Михайлівська церква XVII, XIX ст., всередині не були ...

... далі попрямували в інший монастир (притулок, музей) - місійне згромадження святого Андрея ...

... коли вже зібрались йти до на г.Дора-Пірс, то виявилось, що ми забули трекові палиці в кафе ... на жаль, коли повернулись за ними, то їх там вже не було ... виходить, що прогавили їх в перший же день ... і комусь вони потрібніші виявились ...

Невеличкий відступ:
до речі ми постійно рухались маркованим маршрутом ...

... і вже з села почали підніматися до Білого каменю ...

на межі лісу та й далі почали зустрічати такі таблички:

... але мабуть не всі можуть читати, чи не люблять природу ... коли підійшли до Білого каменю, то натрапили на розкидане сміття, яке залишилися від попередніх туристів ...

... сама скеля загадково височіла в білому тумані ...

... біля цієї скелі ми вирішили заночувати, хоча планувалася наступна стоянка десь біля г.Синячка, до якої ще треба було йти 5-6 км ... але ми збились з графіку на пару годин і взуття було мокре ... і не хотілося далі йти по мокрому снігу ...
... і вже скоро грілися біля багаття, просушували намет, одяг та взуття ...

... воду топили з снігу ...

... цієї ночі спалося краще ... ніякі потяги вже не гуділи і не гуркотіли над головою ...
... а ранок був просто чудовим ... через ріденькі білі хмари синіло небо ... настрій відразу ж піднявся ...

... так як вже графік нашого руху порушився то вирішили спуститись в село та доїхали автобусом до наступного пункту ...
... чим нижче ми спускались тим тепліше і сухіше ставало ...

... біля траси нам зустрівся дядько, який почав розпитувати де були і куди далі мандруємо ... довідавшись про наші подальші плани, став говорить, що в те село Букове вже ви нічим не доїдете (а саме обід був), та і люди там дикі ... краще залишайтеся у мене ... переночуєте он в тому будиночку, а зранку я вас на машині відвезу ...

... ну ми подякували йому за пропозиції і поїхали в Надвірну. Доїхали швидко до неї швидко, зразу пересіли в іншу маршрутку і вже скоро були в селі Пасічна, звідки треба було йти до Бухтівецького водоспаду ... Зайшли до магазину купили хліба та до хліба ... як виявилося люди в селі привітні, продавщиця ще нам сама поміняла буханець хліба, бо ми спочатку черствий взяли ... 

... не квапливо ми дійшли до водоспаду ...

... десь в горі нафту качають ...

... біля водоспаду є туристична стоянка, тут ми заночували ... вода є в колодязі, що на дорозі біля останнього двору ...

... зранку оглянули водоспад ...

... і вже по нескладному маршруту перейшщли до Манявського водоспаду ...

... зупинятись біля водоспаду на ночівлю не схотіли, тому вирушили в село Манява ...

... у багатьох дворах, що на краю села зустрічали килими крокусів ... дуже гарно виглядає це ...

... пройшли через село і попрямували до Манявського скиту ... вже вечеріло, тому скит вже був зачинений для відвідувачів, і ми пішли вгору до Блаженного каменю, де в капличці заночували ...

... зранку роздивились - яким він є цей камінь ...

... потім зайшли на територію скиту ... саме в ці дні там проводились ремонто-будівельні роботи ...

... довго ми тут не були ... і далі поїхали в село Старуня ... в цьому селі знаходиться Старунський грязьовий вулкан ... але до нього ми так і не ходили ... бо далеко ...

... і вже ввечері ми були знову в Яремче, доїхали авбобусом ... і пішли до водоспаду Дівочі сльози ... чому така назва - не знаю, не знайшов і в інтернеті нічого ...

... зранку знову спустились в Яремчу, сходили до водоспаду Пробій, посиділи неподалік дерев'яного ресторану-музею «Гуцульщина»... і вночі виїхали на Львів ...

... а зранку прогулялись старими вуличками Львова ... цього разу я побачив багато нового ...

... а ще бачили зйомки кліпу ... на жаль, виконавцю не впізнав ... вона схожа на Катю Бужинську ...

по карті де ми ходили можна глянути нижче