2011-05-11

Травневий велопохід Карпатами

13.05.2011 містичний збіг "П'ятниця, 13" викликав збої в роботі серверів цього блогера, в результаті чого пропала повна версія цієї статті. Завдяки Яріку вдалося відновити частину тексту.
Поки що в процесі відновлення:
Термін: 01.05.2011 - 08.05.2011
Учасники: Євген, ПетроПавло - Москва, Ігорь - Пітєр, Юрій, Валерій, Макс - Полтава, Ярослав - Ужгород
Маршрут: Яремче - Дора - Яремче - Микуличин - Татарів - Яблуниця - Лазещина - Ясіня - Кевелів - г.Петрос (пішки) - Кевелів - Кваси - Рахів - Косівська поляна - Луг - Ділове - Костилівка - Рахів - Видричка - Богдан - Луги - с.Говерла - Видричка - Рахів - потяг - Львів
1 день (2011.05.01) Всі учасники велопоходу дружно погрузились в потяг 606К Львів - Рахів та в 15:20 виїхали зі Львова... і їхали приблизно 6 годин...
Стоянка потягу на ст.Яремче - 2 хвилини, тому нам прийшлося оперативно вигружатись ...
Карпати зустріли нас дощем. Першу ночівлю та й другу ми провели біля монастиря Місійного згромадження Св. Андрія.

2 день (2011.05.02) Всю ніч йшов дощ, зранку теж не переставав, тому ми перебрались під навіс притулку і цілий день там тусили...
... сушили взуття ... ходили по пам'ятниках ... грали в "крокодила" ... варили равликів ...
... якось день пройшов, уже всі нудилися під кінець ... але під вечір допомогла горілка з перцем ... і ми не переставили промовляти тости за гарну погоду ... навіть "ФАК" мокрій погоді установили ...

3 день (2011.05.03) Мабуть не даром ми промовляли тости за гарну погоду. Зранку небо було ясне, лише легкі біленькі хмаринки прикрашали блакитне небо... Настрій у всіх відразу зашкалив і ноги просилися крутить педалі...
В Яремчі заїхали до водоспаду Пробій та музею-ресторану Гуцульщина. Скоштували там медовухи та купили сувеніри.
... Далі поїхали по трасі, яка петляла поміж гір. Проїжджали через села, які на багато кілометрів простяглися вздовж траси і тому одне село закінчується а друге починається ... 
Від чудових краєвидів та свіжого карпатського повітря Валера весь час хотів заспівати гуцульських пісень. Але на жаль тексту пісень не знав ні він ні я. Тому співали наші душі.
По дорозі відвідали братську могилу австро-угорських солдатів першої світової війни.
На водоспад Гук Женецький не заїхали. Перед перевалом нашому зору відкрився вид на злегка засніжену гору Петрос, на яку ми плануємо сходити пішки...
Весь час по дорозі зустрічається символіка та маркування ВелоКраїни.
На Яблуницькому перевалі провели невеличку фотосесію та відпочили...
І вже за мить швидко скотились з перевалу минаючи с.Лазищина прямісінько в Ясіню, колишню столицю Гуцульської республіки.
До речі сказати, що ми розділись на дві групи: перша група любителі швидкої їзди, друга - матрасної їзди. Я як завжди за матрас. Так от перша група вже давно нас ждала в центрі Ясіні, по-обідавши в дешевому кафе, в якому вареники по 4 грн. борщ по 2 грн. А нам (матрасній групі) не повезло, коли ми приїхали туди то крім вареників з сиром не лишилося нічого. Але Петя та Ігор наситились справжніми українськими варениками.
Парковка велів біля кафе ...
Ми вже пообідали в колоритній колибі з відповідним музичним супроводом.
Закупивши продукти на вечір, ми поїхали далі. І знову перша група вирвалась вперьод. А наша матрасна зупинилась на фотосесію біля водоспаду Труфанець...
Наступна ночівля була запланована на біостаціонарі, на який необхідно заїхати (зайти) по старій австрійській дорозі, що веде через Закарпатський біосферний заповідник. По телефону перша група повідомила, що нас не буде чекати і поїде далі. Стара австрійська дорога починається в с. Кевелів, та тягнеться вздовж річки Кевелів пару кілометрів.
Вже на вїзді в заповідник ми вспомнили про Петю, який спочатку їхав з нами а потім кудись погнався. Ми сподівались, що його дочекалась перша група і разом з ним рушила далі... Свої сподівання ми не змогли підтвердити, тому що вже не було звізку з першою групою...
Вже на третьому кілометрі ми побачили наших "лосів", які зупинились на обладнаній туристичній стоянці... Далі вгору не було бажання рухатись, тому посипались різні пропозиції щодо продовження маршруту та сходження на гору Петрос... Це було дещо не вчасно... Як виявилось Петя потірявся!.. Вийшло так, що він не догнав першу групу, перша група поїхала вліво від траси, Петя не знав, де треба повертати. А ми відразу повернули і не чекали нікого... 
Короче... На пошуки відправили Женю і Пашу. Ми с Валерой заказали собі пива, щоб нам купили. Але остались ми без пива... Пошукова бригада так і не виїхала на трасу, зустріла по дорозі Петю, якому підказали люди на зупинці куди ми похали, коли він повертався...
За приготування їжі та закупку продуктів відповідали Женя та Ярік... а вже за закупку спіртного взявся Макс... а Валера за національну символіку...


Вже за смачною вечерею вирішили дещо змінити запланований маршрут...

4 день (2011.05.04) І так було вирішено, що хто не хоче йти на Петрос залишається в таборі на дньовку та іде за продуктами, а інші йдуть пішки на вершину, до якої 18 км. Була пропозиція поїхати на вело до біостаціонару і там залишити їх у сторожа. Але я відмовив всіх від такої пропозиції. Тому поснідавши молочною рисовою кашею з ізюмом ми вирушили в довгий путь... Спочатку було сонячно, але потім набігли сірі тучки...
Йшли весь час дорогою, поступово набираючи висоту. Пару разів зрізали серпантин дороги, йшли по сократу. Валера весь час сподівався зустріти по дорозі дикого звіра, але ми помітили тільки невеличкі сліди... Довкола були різноманітні види ... високі дерева, кріті схили, зелені килими в біло-сині квіточки...


Вода в потічках настільки чиста, що можна її пити прямо з них...
Вийшовши з лісу ми потрапили в туман, а точніше в хмару, біля покинутого будинку перекусили та попили чаю, та пішли далі вже на підйом на хребет...
Чим вище піднімались тим частіше попадався місцями сніг, і вже скоро ми вишли вище хмари...
На стежці після чергового перевалу було багацько крокусів...
Величний Петрос вкрила сиза хмара... Останні метри до вершини давалися тяжко... і ось нарешті вершина...
Там ми зустріли ще двох туристів з Москви ... перекусили з чаєм ...
На жаль чудових краєвидів з вершини ми не побачили. Але пропоную вам переглянути раніше зняті панорами...


Назад йшлося вже швидше та веселіше...
А в таборі вже готували вечерю: бограч та шашлик. Для сугрєву ми прийняли грам по сто горілки... Поки ми ходили на Петрос, до табору завітав знову лісник і обілетив нашу групу по льготній цені ...
Після вечері стомлені але задоволені походом ми полягали спати...

5 день (2011.05.05) Зранку довго не засиджувались. Після сніданку поїхали до Рахова.
На базарі в Рахові провели закупку продуктів, потусувались в парку з обідом...


І вже після обіду вирушили в Косівську Поляну через перевал. Чим вище піднімались тим кращі краєвиди відкривалися для перегляду та фотографування ...

Під час спуску Петя умудрився два рази пробити камеру... На ніч ми стали трохи вище від села по річці... Для Петі пройденого кілометражу було мало, тому він поїхав в село знайомитись з місцевими дівчатами... Вже не знаю, як там він з ними спілкувався своєю російською мовою... Але невдовзі повернувся... і без дівчат...
Цього разу на вечерю готували плов... Зігріваючись цілющим напоєм, який заготовив Макс в достатній кількості, та поївши плову з салатом з свіжих овочів, ми довгенько просиділи біля ватри, ведучи пусті розмови... 

6 день (2011.05.06) Зранку збирались неквапливо і після сніданку таки виїхали на Рахів... В селі Луг виїхали на основну трасу вздовж річки Тиса. Ділянка річки до села Ділове є державним кордоном. На другому березі вже Румунія, що входить до Євросоюзу...

Фото на згадку на фоні Румунії...

Ось як виглядає берег гірських річок ... у нас приблизно також ( Минувши село Ділове ми доїхали до Географічного Центру Європи... Поряд продається бринза ти сири на різний смак та різноманітні сувеніри. Далі знаходиться колиба-музей, в якій можна перекусити та роздивитись різну всячину... ... і поточити ножі ...

А ще є тут інформаційний центр, де можна знайди досить цікаву інформацію про цей регіон ... 

Відпочивши ми поїхали далі крутить педалі ... Закупивши продукти на вечір ми поїхали в напрямку села Богдан. Повернули з основної траси і з мосту побачили злиття Білої Тиси з Чорною Тиси. І вже далі з цього місця тече просто Тиса... До села Богдан ми так і не доїхали. Попереду загрожуючи висіла чорна хмара і їхати в дощ не хотілося. Тому купивши в магазині пива ми повернули в селі з кумедною назвою Видричка в сторону урочища. Виявляється місцеве населення має інший відлік часу. Різниця з київським становить 2 години. Традиційно вечеря, цього разу був пивний день з шпикачками... Довго не сиділи, бо були зморені... 

7 день (2011.05.07) А зранку був дощ, вилазити з наметів не хотілося... і вже ж нас виманили на гарячий чай, який приготували Женя та Паша... Погода мінялась на очах: то падав рідкий дощ, то світило сонце то сипав мілкий сніг ... Самі собі понаходили розваги: почали кататись на тарзанці та пиляти сухі смереки ... Правда після обіду вже зовсім прояснилося і ми вирішили прокататись до села Говерла та закупили продукти. Після місцевої покатушки ми варили спагеті, жарили ковбаски та варили глінтвейн... Ввечері наситившись та зібравши табір ми виїхали на станцію Рахів. Це був наш останній день велопоходу. До посадки на потяг було ще довго ждати, а вокзал станції Рахів вже декілька років на реконструкції, а сидіти на одинокій лавці біля квиткової каси було холодно... тому ми поїхали шукати кафе, де можна було погрітися ... шукали його не довго ... Під час погрузки в потяг якийсь нетверезий дядько прихватив велочохол Ігоря. Але Ігор своєчасно зрозумів куди міг подітися його чохол та наздогнав нерадивого дядька... І вже скоро всі погрузилися в потяг та розмістилися по своїх місцях "согласно купленных билетов" ... 

 8 день (2011.05.08) Потяг прибув у Львів в 09:21. До відправлення нашого потягу на Полтаву була купа часу. Тому ми розмістили наші баули в автоматичних камерах схову і поїхали колісить містом після невеличкого сніданку. Спочатку всі разом поїхали на Замкову гору ... а потім ми повели наших російських друзів до Краївки ... вартовий сказав, що вхід з москалями через карцер ... медовухи на вході нам не наливали ... А далі вже всі по своїм планах роз'їхались. Наша полтавська група поїхала до музею пивоваріння ... а ще Макс хотів купити піонерський горн для наступних походів ... Після пивних підвалів ми поїхали на вокзал... А наші російські друзі залишилися до ранку у Львові... Ось так закінчився наш черговий велопохід. 

ПІДСУМКИ

Вартість квитків становить (на одну особу з Полтави) - 340 грн. В общак складалися декілька разів: 200 + 50 + 11 = 261 грн. на 7 днів (не враховую особисті витрати на кафе та пиво).

По маршруту: проїхали велом приблизно - 215 км, пройшли пішки (на Петрос) - 30 км. Діапазон висот дивіться на графіках нижче. Учасники розділились на дві групи по швидкості руху. Деяким було мало денного пробігу. Не їздили на водоспад Гук, на біостаціонар, Долину нарцисів ( в цей час вони не квітли).
Харчування: готовили на вогні, 4-літрового казанка досить на 8 осіб, було ще два казанка по 3 літра - на чай і салати, брали один 450 гр. газовий балон та пальник. Варили гречку, спагеті, плов, молочну рисову кашу, бограч, шашлики, шпикачки, ковбаски. Дякуємо нашим поварам Яріку та Жені.

Трек, який проїхали на вело
Трек походу на г.Петрос
Фото


Ще більше фото в іншому альбомі ТУТ.
Фотоальбоми: Жені, Ігоря.

Цікавий звіт від Ігоря.

Карпати кличуть!!!

Немає коментарів: