2011-08-27

Знайомство з Ґорґанами

Термін: 2011.08.15-23 (з 15 по 23 серпня (августа))
Маршрут: Яремче - перевал Пересліп - г. Буковець (1223 м) - г. Женець (1414,2 м) - г. Явірник-Горган (1467 м) - полонина Верхня Зелениця - ночівля - Женецький водоспад - полонина Хом'яків - г. Хом'як (1542,1 м) - ночівля - г. Синяк (1665,2 м) - г. Малий Ґорґан (1592,5 м) - полонина Блажів - г. Бабин Погар (1478 м) - долина р. Зубринки - ночівля - г. Довбушинець (1701 м) - г. Довбушанка (1754,9 м) - г. Ведмежик (1736 м) - ночівля - с. Бистриця - хр. Тавпіширка - ночівля - г. Тавпиш (1450,9 м) - ур. Пекло - полонина Бистра (Рущина) - г. Мала Cивуля (1818 м) - г. Велика Cивуля (1836 м) - г. Лопушна (1694,7 м) - г. Боревка (1596,2 м) - перевал Боревка (полонина Погар) - ночівля - г. Ігровець (1804,3 м) - г. Висока (1803 м) - полонина Середня - ночівля - с. Стара Гута
Ґорґа́ни - система гірських хребтів у зовнішній смузі скибових Українських Карпат, які розташовані у Івано-Франківській та Закарпатській областях. Вони простягаються на 75 км з північного заходу від долини Мизунки і Ріки, на південний схід до долини Пруту, а ширина із заходу на схід становить 40 км.[2]
... І коли важезний наплічник за спиною, а під ногами звивистий плай і далекий хребет попереду, стає зрозумілим чому ці гори названі Ґорґанами. І як за плечима залишиться ліс, позаду будуть, майже, непрохідні хащі гірської сосни, перед очима мандрівника постане дивовижна картина – істинна суть Ґорґан – безконечні поля жовтого грубого каменю порослого лишайником. Розсипи цих каменів називаються ґорґанами (наголос на перший склад) або ґрехотами (наголос також на перший склад). На місцевому діалекті слово "ґорґан" означає "великий камінь" або "скеля"; назва "ґрехот" походить від глухого звуку, який виникає підчас каменепадів – "камені ґрехочуть". Саме в той момент стає зрозуміло, що Ґорґани направду то є дикі і норовливі гори. Нескінченний жовтий камінний океан, позбавлений рослинності – це риса, яка відрізняє ці гори від Бескидів, Чорногори, Свидівця, Мармаросів, Чивчин чи Гриняв. У спекотну погоду камені розпікаються і дихають жаром в обличчя мандрівника, а в дощ намоклий лишайник набрякає і стає слизьким, тоді іти дуже важко; нескінченні вітри над цими горами додають екстріму і дикості цьому краю[1]

1 деньЯремче - перевал Пересліп - г. Буковець - г. Явірник-Горган - полонина Верхня Зелениця
Прибув поїздом № 043 Київ - Івано-Франківськ і зразу сів на автобус до Яремчі. І вже о 09:30 розпочав свій маршрут на хребет Явірник і вершину Явірник-Горган. 
Маршрут добре промаркований. Легко дійшов до перевалу Пересліп, потім піднявся на г. Буковець. 
На полонині Катерина пообідав та продовжив путь на хребет Явірник. І тут вже почалися кам'яні розсипи.
Спочатку було цікаво йти балансуючи по цих каменюках, але швидко надоїло. Зупинився біля початку спуску на полонину Верхня Зелениця, залишив наплечника і вже без нього пострибав на г. Явірник-Горган. А коли обернувся назад то побачив, що десь над Сивулею йде дощ і  вітром  в мою сторону тягнуться сірі хмари.
А з вершини гори Явірник-Горган добре видно найвищі вершини Карпат - Говерлу та Петрос (на задньому плані), а також гору Хом'як, на яку планую попасти наступного дня.
Коли спускався в полонину то трохи накрило дощем. А коли вийшов на неї то вже знову світило сонце і з'явилася велика веселка.
Заночувати вирішив десь по дорозі до Женецього водоспаду.

2 деньЖенецький водоспад - полонина Хом'яків - г. Хом'як
Зранку було сонячно. Неквапно зібрав намет та дійшов до водоспаду Женецький Гук, який розташований на висоті 900 м над рівнем моря і утворився у післявоєнні роки в результаті повені. Вода вільно падає з висоти 15 м. Народу біля нього багацько. Щоб сфотографувати спадаючу воду приходилося чекати поки чергова порція туристів переміститься в іншу точку.
Під час оглядин водоспаду почав накрапати дощ, а поки вже йшов від нього то розпочалася справжня злива. Перечекати прийшлося під дахом обладнаного місця відпочинку. Згодом продовжив свій шлях короткою але крутою стежкою на полонину Хом'яків. І вже, коли вийшов на неї, то дощ зовсім скінчився. А переді мною височіла гора Хом'як... 
... Хом’як є найбільш популярною вершиною Ґорґан, яка споконвіку приваблює туристів. Вчені припускають, що у давні часи тут могло бути язичницьке капище. Сьогодні на його маківці зведено статую Матері Божої. Широка панорама з Хом’яка на найвищі карпатські вершини не залишить нікого байдужим...[1]
Після прогулянки на Хом'яка вирушив в сторону г. Синяк і зупинився на ночівлю біля невеличкого потічку.
А по дорозі зустрілося місце відпочинку "свиней":

3 деньг. Синяк - г. Малий Ґорґан - полонина Блажів - г. Бабин Погар - долина р. Зубринки
Зранку околиці "диміли", але не довго. Поки зібрався і рушив на гору Синяк то видимість була гарною.
Синяк - висока, зі стрімкими схилами гора в Ґорґанах. Висота - 1665 м. До висоти приблизно 1300 м гора вкрита лісом, вище починаються альпійські луки, а ще через 100 м - суцільні кам'яні розсипища. Гора Синяк разом з сусідньою вершиною за назвою Малий Ґорґан (1592 м) є частиною хребта Синяк. Гора Синяк, можливо, прозвана так через свій колір - крізь товщу гірського повітря покриті сірим мохом камені здаються синіми.
Стежка через зарослі жерепу:
Кам'яні розсипи:
Кам'яні тури на пасмі Синяка:
Вид на г. Малий Ґорґан та хребет Довбушанка:
Вид на лижні траси Буковелю:
На фоні Довбушанки, на неї підйом буде наступного дня:
Спускався з г. Малий Ґорґан в долину річки Зубрівки, пройшовши полонину Блажів та г. Бабин Погар. 

4 день: долина р. Зубринки - г. Довбушинець - г. Довбушанка - г. Ведмежик - с. Бистриця
Зранку було сонячно. І вже невдовзі я розпочав підйом на Довбушанку:
З пологого схилу вдалині видніються Говерла з Петросом та хребет Синяк, який проходив напередодні:
А попереду на вершину вже дерлася невеличка група туристів:
Незабаром я уже наздогнав ту групу туристів, яка складалася з іноземців в більшості жінок.
На вершині провів невеличку фотосесію.
Довбушанка (Добошанка, Довбошанка) - гірська вершина Довбушанського хребта. Кажуть, що так назвали її на честь легендарного опришка - Олекси Довбуша. Весь хребет Довбушанка знаходиться в межах природного заповідника "Горгани". Особливістю живої природи хребта є природне місцезростання сосни кедрової європейської, яка є реліктом третинного періоду. Окрім того в межах заповідної території збереглися смерекові праліси віком 150-200 років.
Спускався з гори Медвежик в сторону села Бистирця. Дорогою зустрілися три жіночки, які неквапно піднімалися в сторону Довбушанки, а ще нижче грибників, які з цікавістю розпитували в чому кайф по горам ходити...
Зупинився на ночівлю на підході до села біля потоку Полєнський Cередній.

5 деньс. Бистриця - хр. Тавпіширка
Через ходіння по кам'яним розсипам вже почали боліти ступні ніг. І тому цього дня вирішив багато не ходити, зайти в село закупити продукти, зарядити акумуляторні батареї та заночувати десь за селом.
В селі зайшов в бар готелю "Водограй" щоб перекусити. Мабуть я не сподобався барменші-повару: то вона сказала, що з наплічником не можна в залі бути, потім зробила зауваження, що я без дозволу включив на зарядку акумулятори, потім коли смакував борщем вийшла та розпилила освіжувач повітря в залі, а потім ще перевіряла чи не вкрав рекламні буклеті. Цікаво, чи завжди в тому готелі таке ставлення до туристів з наплічниками?
Після відвідин місцевих магазинів я пішов на хребет Тавпіширка, який знаходиться на території однойменного Ботанічного Заказника. Зупинився на ніч біля обладнаного місця відпочинку.
І вже неподалік назбирав небагацько білих грибів.

6 день: хр. Тавпіширка - г. Тавпиш
Ранок був похмурим, здавалося, що ось-ось піде дощ. Але незважаючи на це я уже невдовзі стартував далі.
Чим далі я продвигався по хребту, тим ясніше ставала погода.
Перехід по Тавпіширці не складний та цікавий. На вершині зупинявся на відпочинок та смакував ягодами чорниці, брусниці та суниці.
На хребті вже позаростали сліди воєнних дій - окопи та бліндажі.
Зупинився на ночівлю на горі Тавпиш, щоб помилуватися навколишніми краєвидами.
А також гарним заходом сонця.

7 день: г. Тавпиш - ур. Пекло - полонина Бистра (Рущина) - г. Мала Cивуля - г. Велика Cивуля - г. Лопушна - г. Боревка - перевал Боревка
Поки снідав то спостерігав таку чудову картину.
А далі перехід до ур. Пекло. Напевно тут бувають часто буревії, бо вже так багато повалених дерев.
Перед сходження на вершину на полонині Рущина поповнив запас води на пообідав. З цієї полонини, яка багата джерелами, беруть початок багацько місцевих річок. А ще тут знаходяться руїни колишнього туристичного притулку.
Мала Сивуля (1818 м) та Велика Сивуля (1836 м) - найвищі точки Ґорґанського масиву. Місцеве населення часом називає їх Близниці. Вони приваблюють неймовірними краєвидами на ламані лінії хребтів Західних Ґорґан, на близький масив Ігровця, далеку вершину Довбушанки, а також сизуватий Свидівець.[1]
На Сивульському хребті збереглися сліди Першої Світової Війни - військові укріплення австрійської армії.[1]
Здавалося що перевал Боревка, де планувалась ночівля, зовсім поруч, тому я особливо не поспішав спускатися з хребта. Але це була хибна думка і до місця ночівлі я уже дістався затемно.

8 день: перевал Боревка - г. Ігровець - г. Висока - полонина Середня
Підйом на хребет Ігровище з полонини погар зовсім не складний.
Ігровець - третя за висотою гора в масиві Горгани, її висота становить 1804,3 м. Розташована ця вершина на хребті, що вигнутий у формі півмісяця і має назву Ігровище. Сюди часто ходять з навколишніх сіл (Осмолоди та Старої Гути) по чорниці. З західної та північної сторін Ігровець має дуже стрімкі схили, вкриті розсипами каміння, а з південної сторони - досить пологі схили. Вершина Ігровця, на відміну від інших гір Ґорґан, практично плоска.
В цих місцях можна знайти сліди бойових дій.
З Ігровця легко перейти на гору Висока, а потім по її схилу дійти до полонини Середня.
Так я і продовжив свій маршрут і зупинився на ніч на полонині.

9 день: полонина Середня - с. Стара Гута
Вночі десь в західній стороні Карпат пройшла гроза. А на полонині пройшов легенький дощик. Зранку було ясно.
Це був останній день походу. До села Стара Гута треба пройти десь 11 км.
По дорозі назбирав купку білих грибів а ще зустрів якусь змію.
І вже увійшовши в село повернувся назад. В далині виднілись вершини, які вже пройшов днями.
До автобусу на Франківськ було більше години часу і можна було спокійно помитись в річці та переодягнутись в чистий одяг...

Нитка пройденого маршруту:
А ще фотки:

В тексті використані матеріалами сайтів:
1 - Станіславівський Натураліст;
2 - uk.wikipedia.org

3 коментарі:

Unknown сказав...

Гарний і цікавий пост. От тільки самому не було страшнувато?

Unknown сказав...

Дякую за коментар. Я вже не перший раз в горах, то на страхи не звертав увагу )

Анонім сказав...

Чудовий звіт!!!
Ми також спостерігали дощ над Сивулею але з г.Татарука. А от 16-го нас конкретно накрило дощем з градом під Близнецею)))