Термін: 2011.10.02-07 (з 02 по 07 жовтня (октября))
Маршрут: ст. Вовчий - г. Іволово (1415 м) - г. Стій (1671 м) - г. Великий Верх (1598 м) - г. Ями - г. Гемба (1498 м) - г. Мидяницька - г. Магура-Жиде (1517 м) - г. Граб (1378 м) - г. Кругла - перевал Присліп - г. Кук - с. Суха - Броньківський замок - с. Бронька
Мені вже давно кортіло прогулятись Боржавою. В минулому році ми піднімались на г. Великий Верх, але дощова погода тоді не дала зацінити всю красу цього гірського масиву ...
Полони́на Боржа́ва - гірський масив на Полонинському хребті в Українських Карпатах, між річками Латорицею та Рікою у межах Закарпатської області. Довжина понад 50 км, ширина 3-4 км (місцями до 10 км), висота до 1681 м (г. Стій). Пригребеневі поверхні вирівняні, з окремими конусоподібними вершинами. Боржава є найдовшою полониною Закарпаття.
... І ось на початку жовтня, враховуючи гарний прогноз погоди, вдалося пройтися осінньою Боржавою ...
До місця старту, станції Вовчий, доїхав електричкою 6504 Мукачеве - Львів, яка відправилась з Сваляви о 09:31. А до Сваляви добрався о 08:34 потягом доїхав потягом 081К Київ - Ужгород. Перейшовши мостом через річку відразу на повороті в село розпочав підйом лісом на хребет. Спочатку стежку добре видно але потім вже траплялися ділянки де вона губилася.
А вже пройшовши 7 км вийшов з лісу і дорогою продовжив путь у напрямку г. Стій.
Схили гір вже були покриті осінніми різноманітними фарбами.
По дорозі зустрів пару велосипедистів.
Ночувати вирішив на території колишньої військової частини, що обслуговувала радіолокаційну систему слідження за низьколітаючими об'єктами. Поряд є питна вода, яка тече з труби якоїсь ємності під землею.
Зранку була гарна погода, тому я нікуди не поспішав,
і тільки вже під вечір видвинувся на вершину г. Стій, де планував чергову ночівлю.
Але на самій вершині дув сильний вітер, тому прийшлося шукати затишне місце для намету.
На вершині залишились фундаменти білих куполів, в яких в радянські часи була радіолокаційна система.
А далі з г. Стіг хребтом відправився на г. Великий Верх і частенько зупинявся помилуватися гарними краєвидами.
А золота осінь наче майстерний художник розфарбувала різноманітними фарбами все довкола і використала для цього пологі схили в якості палітри.
І милувався я осінньою Боржавою весь час проходячи її хребтом. Особливо я нікуди не поспішав тому відстані вдень проходив невеликі.
Крім смачних ягід чорниці та брусниці вдалося поласувати стиглими суницями, і це в жовтні!
Спочатку я планував закінчити свій маршрут у Міжгір'ї. Але коли побачив гору Кук то схотілося зайти ще й на неї а потім спуститись в село Бронька, де знаходяться руїни Броньківського замку. Про нього я дізнався коли напередодні вивчав на карті свого GPS-пристрою місцеві пам'ятки. Більше про замок читайте тут і тут. Сам замок знаходився на невеличкій горі, що прикрита іншими масивами гір, і тому не помітна з основної дороги в долині річки Боржава.
Підйом на цю гору досить крутий. І якось не вірилося, що на невеличкій ділянці самої вершини міг розміститися замок. Але коли побачиш залишки фундаменту та стін, сумніви розвіюються.
Вже с села Броньки доїхав бусом до Сваляви, звідти до Воловця електричкою і потягом до Києва.
Трек пройденого маршруту:
Немає коментарів:
Дописати коментар