2012-03-12

В Крим за справжньою весною

Термін: 07-11 березня 2012 року (2012.03.07-11)
Маршрут: Бахчисарай - печерне місто Тепе-Кермен - Машине - т/с Баштанівка - Куйбишеве - автобус - Ходжа Сала - печерне місто Мангуп - балка Татарська - т/с Гористе - водоспад Козирьок - т/с Муловське озеро - Передове - автобус - Гончарне - Резервне - пляж Інжир - Балаклава
Учасники: Катя, Надя, Лєна, Юрій, Олексій, Роман, Макс, Сергій М., Сергій П.

Кожного року на початку весни свято 8 Березня дарує всім більше вихідних ніж звичайно. І тому є можливість якось активно відпочити у цей період. Після холодної сніжної зими завжди хочеться теплої сонячної погоди і святкового настрою. Тому зазвичай туристи вибирають Крим для подорожей.
Ось і ми почали заздалегідь планувати свій маршрут. Спочатку я планував пройтися печерними містами навколо Бахчисараю. Але Олексій запропонував більш складний маршрут високогірними яйлами, з яким і погодилися. Спочатку було мало бажаючих, 3 чи 4 особи, але згодом кількість швидко зросла до 9. І почалася підготовка до походу...
Затяжна зима цього року аж ніяк не хоче здавати свої позиції весні як у нас в Полтаві так і в Криму. Тому ми постійно відслідковували прогноз погоди в Криму. А він був не втішним - постійні снігопади та температура до мінус 10. Напередодні походу було проведено ПВД з метою оцінки можливостей учасників майбутньої подорожі. Після ПВД кількість учасників не зменшилася ).
І вже в передостанній день керівники походу вирішили спростити маршрут, враховуючи несприятливу погоду...

07.03.2012 - перший день походу (9,7 км)
І ось ми вже в Криму. Вийшли з потягу Кременчук-Полтава-Сімферополь і перейшли на платформу, звідки зазвичай відправляються електрички на Севастополь.
Але облом, її відмінили на цей час, тому ми перейшли на автовокзал і вже вже автобусом доїхали до Бахчисараю. Звідти і розпочався наш похід.
Вирішили не заходити в Чафут-Кале а відразу йти на Тепе-Кермен. Пройшли мимо Ханського палацу, який в цей день був вихідний і попрямували в напрямку г. Бешик-Тау. Вже на окраїні Бахчисараю почався сніговий покрив приблизно 10-15 см. Але ми йшли по чиїмось слідах і було легше долати відстань.
 
І вже скоро перед нами височіла г. Тепе-Кермен. Підйом на неї хоч і не довгий але місцями складний. Але всі його здолали успішно і зупинилися спочити біля нижніх печер. А тим часом "старші" зробили розвідку на плато і визначились з місцем для ночівлі. 
Вже на вершині можна було помилуватися краєвидами навкруги... Роман: "То ще те видовище було. Уявіть: ви стоїте на краю скелі, під ногами десятки метрів безодні з якою наче ікла стирчать уламки скель, і ти стоїш, дивися на захід де готується до сну сонце, а вітер намагається з тебе видути все що ти приніс на гору… всі погані думки, весь непотріб, що накопичувався в голові, і ти стаєш вільним… вільним від усього. Офігенне відчуття!"
Переночували в наметах, які поставили прямо в печерах. В них було затишніше чим на дворі. А ще, з метою оцінки користі в умовах холоду та підвищеної вогкості, Олександр з магазину туристичного спорядження "4 сезони" надав нам газову лампу. За це йому велика вдячність від учасників, які позитивно зацінили цей туристичний "дівайс". Роман: "Річ досить корисна у зимовому поході. Окрім приємного теплого світла (імітує справжній домашній затишок, і не хочеться навіть думати, що за стінкою палатки вирує холодний вітер і лежить сніг) а ще й доволі непогано зігріває повітря. Звичайно не батарея чугунка, але все ж таки трохи тепліше."

08.03.2012 - другий день святковий (14,8+3,4 км)
Зранку планували вихід на маршрут о 08:00, але вийшли на годину пізніше. Перед спуском з гори пофоткались на крайньому мисі плато та розпочали перехід до наступного пункту призначення - печерного міста Мангуп.
Шлях до с. Куйбишеве був засніженими лісовими дорогами, а останні пару кілометрів автомобільною дорогою. В селі планували робити обід. Але деякі учасники запропонували переїхати до кінцевого пункту автобусом, бо промокло взуття та почали натиратись ноги. Трохи подумали всі та пішли на автобус, яким доїхали до с. Танкове а звідти до Ходжа Сала. Біля озера стали на обід. Двоє місцевих щось намікали нам про платний вхід на Мангуп, але ми на це не повилися.
Поки сиділи за столом обговорили переваги гігієнічних прокладок для сушки взуття та ніг.
Невеличкий обід та відпочинок трохи розслабили всіх і підйом на Мангуп видався дещо важким. Вже майже стемніло, коли вийшли на самий верх і розпочали пошук місця для ночівлі. Більш відповідне місце виявилося на краю мису, спуск в печери якого вимагав високої обережності. Особисто я довго "стремався" туди спускатися, але діватись було нікуди...
У великій печері кожен зайняв окрему кімнату для намету а чергові прийнялися готувати святкову вечерю.
Олексій та Роман попередньо продумали сценарій та почали прикрашати "банкетну" печеру. Коли все було готово, запросили до святкового столу наших трьох учасниць походу - милих дівчат. Роман: "Нічого надзвичайного ми не робили, зірок з неба не знімали… просто наробили маленьких свічок в декоративних стаканчиках і прикрасили ними печерку, і відкоркували дві пляшки вина. Привітали, тихенько посиділи у романтичній обстановці..."

09.03.2012 - третій день (14,4 км)
А зранку знову готування сніданку, сніданок, збори табору, фотографування на краю мису. І знову вийшли на маршрут на годину пізніше...
Пройшовши мимо чоловічого монастиря, що розмістився в печерах південного схилу, спустились до автотраси, яка веде до Терновки.
Трохи пройшли асфальтом, потім повернули наліво в ліс і продовжили маршрут лісовими дорогами. Прохід до озера, що неподалік турстоянки Гористе, заборонений. Тому ми взяли курс трохи вище озера, але скоро дорога повернула вправо в сторону Монастирської балки. А нам туди не по путі, тому ми через хащі спустилися на потрібну дорогу.
Все ж таки ходіння по снігу стомлює ходаків... а ще й підйоми в гору... Вже хотілося швидше добратися до водоспаду Козирьок, де планували по обідати.
Спочатку йшли по маркованому маршруту № 2, але потім пішли навпростець в напрямку водоспаду і невдовзі були вже біля нього.
Після відпочинку та обіду всі учасники походу відчули, що ноги зовсім мокрі, а дехто що і весь мокрий. Від Макса поступила пропозиція знайти житло в селі Передове заночувати там та підсушити власні речі. Але не всі його підтримали і тому він з сусідами своєї палатки пішов у село, залишивши кухонне спорядження. А інші учасники зупинилися на турстоянці Муловське озеро, що не поодалік водоспаду. Роман з Олексієм сходили в село за необхідними продуктами а інші поставили намети розвели багаття та почали готувати вечерю…
Перед сном сушили взяття, носки та самі грілися біля багаття…

10.03.2012 - четвертий день (1,93+7,1 км)
На ранок ніхто в сосульку не перетворився але взуття позамерзало і тому з трудом в нього влазили ноги… Після сніданку зібрали табір та пішли на автобусну зупинку в селі Передове, де на нас вже чекали учасники, що ночували на місцевій турбазі. Макс зранку був "на веселе" і тому розважав автобус, яким ми доїхали до села Гончарне. В селі купили дещо з харчів а от пального так і не знайшлося, тому Роман ходив за ним на заправку, що на трасі.
І ось ми стартонули в напрямку моря, сподіваючись там побачити справжню весну… Пройшли мимо села Резервне і вийшли на перевал до моря. Тут на висоті 400 м ще лежить сніг та дує холодний вітер а знизу видно синє море та берег без снігу.
Роман: "Ти стоїш і дивися на море з висоти чотириста метрів, і миттєво забув морозний ранок, коли ледь боти одягнув, коли мерз вночі, втому від вогкого снігу… все зникло. Все забулося. Тепер тільки ти й могутня стихія перед твоїми очима у повній красі, демонстративно показуючи тобі свою руйнівну, жахливу силу і водночас романтичну, тонку поезію блакитних хвиль. Як же можна не закохатися в нього?!"
Довго не стояли на верху, а почали спуск до джерела, що на півдорозі до моря. Там і зупинилися на обід, щоб напитися чаю та запастися водою, бо біля самого моря вже немає снігу, з якого ми зазвичай топили воду, і немає джерел…
Вже біля моря довгенько ніжилися в теплих променях весняного сонця. Дехто гуляв кам’янистим берегом, дехто фотографував морські краєвиди а дехто навіть скупався в морі…

Ось так, тільки на четвертий день походу, ми знайшли справжню ВЕСНУ!

11.03.2012 - останній день (7,2 км)
А зранку після збору табору ми вирушили з бадьорим настроєм до Балаклави. Йшли дуже чудовою стежкою, що поступово піднімається вгору. З неї відкриваються прекрасні краєвиди як на мис Айя так і на Балаклавську бухту.
В сонячній Балаклаві закінчився наш похід і ми з пересадками доїхали на вокзал Севастополя, а звіди до вокзалу Сімферополя на авто, бо електрички на потрібний час повідміняли. А вже в потязі під вечір привітали нашого іменинника Олексія.

А ось ще одна розповідь про цей похід від Романа на Харьков ТУРИСТ.

Трек пройденого маршруту:

Інші фото з походу:

Немає коментарів: