Мандри, фото, вело

Мокрий ПВД

2012-02-25T23:30:00.000+02:00

Термін: 25 лютого 20112 року (2012.02.25)

Маршрут: поворот на Котельку по дорозі на Опішню -повз с. Діброва - ліс - мимо с.Писаревщина - с. Чернечий Яр - ліс - Печери - зупинка Диканька на трасі

Учасники: 8 осіб

Цього разу похід вихідного дня був організований з метою "сходки" групиперед запланованим походом по яйлам в Криму.

Добирались до місця старту, а саме до повороту на Котельву, двомаавтобусами з автостанції № 3. Виходить так, що автобус яким мипланували їхати, відправляється з автостанції № 2 на Шевченка ітранзитом заїжджає на автостанцію № 3. При цьомуквитки на автобус продають тільки після прибуття автобуса. І вийшло такщо на всю нашу групу не вистачило квитків. Тому частина учасниківвиїхала на півгодини пізніше іншим автобусом.

І от уже всі разомстартонули сніговою дорогою в напрямку с. Михайлівки. З неба падавневеличкий сніжок...

В лісі натрапляли на обладнані місця для відпочинку, вольєри, годівницідля звірів. Видно, що тут мисливство процвітає. І мабуть мисливцям вженікуди шкури забитих кабанів дівати, бо вонизалишають їх так, просто неба... Може кому надачу потрібен натуральний килимок???

А далі по маршруту ми натрапили на стайку (6 чи 7) живих кабанів. Назустріч з нами вони не захотіли йти. Ну це й добре ).

Десь пройшовши половину запланованого шляху, зупинилися на невеличкийперекус. Довго не засиджувались і рушили далі. Тим часом з неба вжепочало моросити. Сніг ставав дедалі мокрішим. Ноги почали промокати.

Біля ставку що поряд з селом Чернечий Яр зупинилися на обід. Тут є парубудок та павільйон, в якому ми накрили "поляну",натопли снігу для чаю, та пообідали...

Далі йшли дорогою через село Чернечий Яр. Тут вже зовсіммокро, сніг та вода. А село зовсім пусте...

А далі зайшли до Чернечих печер...

Почало смеркатись, коли вийшли вже на трасубіля Диканьки. Довго чекати на автобус не довелося і вже скоро ми булив Полтаві.

Прогулянка по Великому Болоту

2012-02-05T23:30:00.000+02:00

Термін: 05 лютого 20112 року (2012.02.05)

Маршрут: ст. Ткаченкове -с. Писарівка - оз. Священе - с. Мала Перещепина - могила Великого Кубрата + тайник "Перещипинский клад" - болотний Малоперещепинський заказник- с. Маньківка - піщаний кар'єр - с. Собківка -ст. Нові Санжари (с. Руденківка)

Учасники: 12 осіб, яким не ліньки було вилізти зтеплого ліжка в морозний вихідний день (всіх впізнаєте на фотках).

За основу цього походу морозного вихідного дня (ПмВД) взялибажання погуляти по болотному заказнику. Адже тільки взимку можливопішки прогулятись по великому болоту. А вже оглянувши через Гугл Землямісцевість навколо цього болота, визначили й іншіцікаві об'єкти, які включили в маршрут.

Як і минулого ПмВДточкою старту була ст. Ткаченкове. Цього разу до неї ми їхали вже впросторій електричці без верхніх поличок та широким проходом за рахунокзменшення сидяцих місць (особисто я вперше в такій їхав).

Не задовго до запланованої станції всі учасники походу почали одягатибахіли, чим викликали цікавість пасажирів. Довгенько вони вгадували,для чого ми це робимо і що збираємося робити: чи нарибалку йдемо, чи охоту. Але потім все ж таки визначили, що ЗА ГРИБАМИ.

Першим пунктом призначення нашого маршруту було невеличке озеро в лісіз загадковою назвою Священе. Чому воно має таку назву, ми такі не дізналися. Саме озеро повністю заросло очеретом.Біля озера є довгенький стіл з лавками. Так що там можна відпочивати зперекусом. Але ми тільки розпочали похід, тому засиджуватись тут незбиралися.

Далі, вийшовши з лісу, пішли окраїною села до наступного пункту нашогомаршруту - могили Великого Кубрата.

Теперішня могила хана ВеликоїБулгарії знаходиться біля с. Мала Перещепина на місці поминального комплексу, де в 1912році був знайдений Перещепинськийскарб - найбагатший зі скарбів Східної Європи епохиСередньовіччя. Можливо, булгарський ханКубрат загинув в цих місцях під час одного з походівсвоїми володіннями. До речі, навесні цього року виконується 100-річчя відкриття скарбу. А ще планується побудувати тут меморіальний комплекс.

А зовсім недавно, неподалік, закладено новий скарб - тайникгеокешінгу "Перещипинский клад". Пошук цього"скарбу" тривав не довго. Залишивши відповідний запис в блокнотітайника, та кілька різноманітний речей від себе (стара карта, сірники,таблетку сухого спирту) зарили скарб назад у землю...

Далі нас чекав болотний Малоперещепинський заказник державногозначення. Вже неодноразово були покатеньки велосипедом до цьогоВеликого Болота. Але тільки з берегу можна було подивитися на нього. Іось трапилася нагода погуляти по болоту не замочивши ноги та незабруднити одяг. Пролазили через зарослі очереті не довго, і вже скоровийшли на простори міцного льоду, який вкрив вільні від очерету ділянки.

В заростях очерету в затишку від вітру вирішили зробити обід. На лідповалили високий очерет та порозсідалися на ньому.

Після невеличкого відпочинку продовжили свій похід.

Пройшли мимо розвалин якогось об'єкту, потім краєм пустіючогосела Маньківка.

І пройшовши через лісок перейшли залізничну колію біля в'їзду в піщанийкар'єр.

Видно що тут видобувають пісок шляхом вимивання уже здавна, але в цюпору року роботи заморожені.

Останнім етапом нашого походу став перехід до станції Нові Санжари.Йшли до неї і через болотця і через ліски. Останні кілометри давалисятяжко, бо вже поспішали на електричку і сонце вже сідало.

Трек нашого маршруту:

Фото з походу дивіться тут і тут і тут (чекаємо фото від інших учасників)

Похід морозного вихідного дня (ПмВД)

2012-01-28T23:30:00.000+02:00

Одноденний похід морозного вихідного дня

Термін:2012.01.28

Маршрут: ст. Полтава-Південна - дизельпоїзд - ст. Ткаченкове - переправа через р. Ворскла - ліс - мисливськаальтанка - Сапожине - Нижні Вільшани - Мачухи - маршрутка -Полтава

Учасники: Паша, Олексій, Катя, Рома, Юра

Зранку градусник показував мінус 15 на вікном. День передбачався бутиморозним з ясною погодою. Для запланованої нами прогулянки це булофайно.

І вже о 08:50 від вокзалуПолтава-Південна відправився дизель-поїзд, в якому мидоїхали до ст. Ткаченкове. Спочатку планували виходити на ст.Головач, але переграли плани у вагоні. Післяприїзду сходили по місточку, що веде через болото, до мосту черезрічечку Тарапунька.

А вже потім пішли дорогою в бік р. Ворскла до відомого гарного пляжу.Після короткої дистанції зупинилися аби скинути зайвий одяг,бо ставало жарко. Обабіч дороги місцями зустрічалися зарослі сніжноїбавовни.

Не дивлячись на сильний мороз, який вже тримається з тиждень, річка неповністю вкрилася товстим льодом. Тому переправу через неї робили дужеобережно.

Вже на другому березі дійшли до мисливської вежі. Знизу, неподалік неї, насипанаприманка з кукурудзи. Добре, що не було мисливців в тій вежі .

А далі попрямували до наступного пункту -мисливського альтанки вкритої очеретом.

Там зробили перекус. Поспілкувалися з містом по телефону. Мали поганіновини, які могли завадити продовжити запланований маршрут. Алевийшовши на луг біля с. Сапожино все ж таки вирішили продовжити ПМВД.
А річка в цих місцях не хоче замерзати.

Десь попереду побачили білі зади сполоханий косуль. Це була таканевеличка зграя, а пройшовши ще трохи помітили ще трьох представниківтієї зграї. Ця трійця не поспішала утікати, тому вдалося навіть зробитифото, правда здалеку . Потім вони також поскакали до своїх сородичів уліс.

І щоб розважати тих звірів, які напевно спостерігали за нами з лісу, вирішилидрузі трохи "подуркувати"

Під горою край лугу добре засипало снігом, який ущільнився відвітру. Тому долати цю ділянку було важко. А вже вийшовши на сільськудорогу, вирішили відпочити на жердині наче городці, чи ворони, чисолов'ї .

І не довго вони так відпочивали ...

І вже потім знайшли надійне сідало ...

...

А потім уже по дорозі дійшли до Нижніх Вільшан. Там зупинились на ще один перекус.

З цього місця помандрували в напрямку с. Мачухи.

Дуже багато слідів на снігу залишають дикі звірі. Місцями нашмаршрут перетинали добре натоплані тропи. Коли йшлиярком біляМачух і починалися сутінки, то бачили двохкабанів середнього розміру на схилі яру, і ще одного більшкрупного, який перебіг нашу стежку попереду.
І вже коли зовсім стемніломи вийшли на зупинку в селі Мачухи. Довго стояти на трасі не прийшлося, хвилинчерез п'ять вже погрузилися в маршруткуСудіївка-Полтава. Одна міська жителька (а може і не міська і не жителька), котра зайшла в маршрутку післяРозсошенців, назвала нас - судіївською деблотою. Цікаво, за які такізаслуги вона присвоїла нам таке почесне звання .

А ось і трек маршруту який ми протоптали:

Співдружність 2012 (Зима): Загальне положення проведення туристично-ро...

2012-01-27T16:43:00.000+02:00

Співдружність 2012 (Зима):

Загальне положення проведення туристично-ро...: Загальне положення проведення туристично-розважальної гри «Співдружність», яка запланована на 12 лютого 2012 року Щодо у...

На водохрещу без ополонки

2012-01-19T17:24:00.001+02:00

Вже входить в традицію купатися колективом нашого відділу на Водохрещу в ополонці під час обідньої перерви. Цього разу ми заїхали на перший водозабір «Полтававодоканал», де відбулося традиційне богослужіння.

Хрещення Господнє - третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке православні та греко-католицькі християни відзначають 19 січня, тому збігається зі святом Богоявлення, однак ці свята слід розрізняти. Народні назви свята - Йорда́на (або Ордана), Водохреща.

Потім ми поїхали в село Н.Млини і в районі дамби купалися в річці Ворскла. Справжньої ополонки у формі хреста не було, адже річка не вклилася кригою.

Благодійний концерт «Під крилом янгола»

2012-01-19T09:03:00.000+02:00

27 січня о 13.00 та 16:00 у міському Будинку культури відбудеться благодійний концерт «Під крилом янгола».

Концерт проводиться з метою збору благодійних коштів на закупівлю медичного обладнання для дитячого хірургічного відділення дитячої міської клінічної лікарні м. Полтави.

Щорічно в дитячому хірургічному відділенні лікується близько 150 новонароджених дітей з хірургічними патологіями. Частина з них має тяжкі вроджені вади розвитку, які потребують складних операцій. Відділення має кваліфікованих підготовлених фахівців, але нажаль недостатньо укомплектоване сучасною медичною апаратурою. Так у відділенні відсутні але дуже потрібні апарати для дозованого введення лікарських розчинів, і тому внутрішньовенні вливання новонародженим виконуються застарілим методом за допомогою крапельниці. Використання сучасних апаратів значно поліпшить лікування малечі. Саме ця обставина і надихнула Асоціацію Гайдів України, спільно з МГО «Наш Шлях» та ВМГО «Українська Народна Молодь» організувати благодійний концерт із залученням широкої аудиторії, на якому б вдалося зібрати необхідні кошти.

Вартість обладнання складає близько 10 тисяч гривень. У концерті візмуть участь зірки «Х-фактору» та «Україна має талант» і найкращі виконавці нашого міста: Артем Лоїк, Женя Тарайкович, Наталія Май та інші.

Захід проводиться за підтримки управління освіти, управління культури, управління зі справ, сімї, молоді і спорту Полтавської міської ради.

Запрошуємо вас відвідати концерт.Ми можемо виправити сітуацію і закупити обладнання, яке врятує життя малечі..Їх життя залежить від кожного з нас.

Благодійний внесок 15 грн

За додатковою інформацією та білетами звертатися за телефонами 0996246148 Сергій0502076775 Ольга

RvB (Рэп-Вело-Баттл) про наш похід

2012-01-13T22:20:00.000+02:00

Взято з форуму "Быстрее ветра". Велика вдячність Віктору ViX
Впервые респект я такой получаю!
От слов благодарности Оли я таю.
Спасибо, Оль! Я теперь знаю прекрасно,
Что ночью "клэпав" я отнюдь ненапрасно.
Словами меня, Ольчик, ты вдохновляешь,
Улыбку мою на лице улыбаешь
И ради друзей таких добрых готов
Что в силах моих созидать вновь и вновь.

Давайте же вспомним, что было недавно:
Все Новый Год встретили очень забавно -
Кто дома с семьёй, кто с друзьями на хате, -
Короче, никто не валялся в кровати.
К примеру, Роман, Юрий и Алексей
Уехать в Карпаты решили скорей.

* * * *

В субботу, во время пикник-покатушки
Подходит Weird Рома и шепчет на ушко:
Ну, типа, за стих про поход мне - зачот,
И вслед за ним Юра Cruz руку мне жмёт.

Но не завершил ведь я толком поэму -
Черкнул пару строчек, дал ссылку на тему.
Поэтому я напишу стих по-новой
Про горный поход новогодний хитовый!

Напомню, Роман, Юрий и Алексей
Уехать в Карпаты решили скорей.
Так вот, тридцать первого сели в экспресс,
Который увёз в Киев их через лес.
В столице сходили на главную Йолку -
На йолке на той ни единой иголки:

Похожа она на цветную ракету...
Коль праздничного настроения нету,
Решили друзья "Закарпатского" взять
И в поезде с ним Старый год провожать.

А поезд тот с Киева ехал в Карпаты.
И вышли с него в Шепетовке ребяты:
На 10 минут, пока поезд стоит,
На миг, когда речь президент говорит.

И в этот момент наступил Новый Год.
Хотели они было встать в хоровод,
Но поезд уже отправлялся с перрона.
Решили ребята продолжить в вагоне:

Наутро в Франковске они оказались,
Где мигом на бус в Буковель перебрались.
На нём добирались они "дви годынки"
До места, где дружно стояли "ялынки".
И начали свой поход прямо оттуда
По зимним Карпатам, согласно маршрута.

Сперва путь был на Хомяков полонины,
С которых видны вот такие картины:

А в полдень друзья до колыбы добрались.
Туристы из Винницы уж собирались
С неё выходить, ведь они в этой хате
Уже провели Новогоднее пати.

Но чтоб не мешать Винничанам собраться,
Решили друзья на ту гору взобраться,
Что именем ласковым звётся "Хомяк".
Спасло их, что каждый оставил рюкзак
В колыбе, ведь ветер в горах очень сильный.
Но всё же сквозь тучи и снег столь обильный,
Друзья добрели до вершины горы.
Их ветер гнал как надувные шары.

Вернувшись в колыбу, палатку достали
И прямо в колыбе той лагерем стали:

На утро второго числа все проснулись,
Поели и вновь с головой окунулись
В порывы ветров, заметели снегов -
Путь в гору Синяк для друзей был таков.

Но вскоре, завидев средь снега "капличку",
Решили погреться, зайдя как в тепличку.
Погрелись, оделись и снова пошли
По склонам Горган, где чуть в снег не ушли.
И так до вершины горы они шли,
Которую, кстати, с трудом, но нашли.

Еще тяжелее на Малый Горган
Взбирались они сквозь снега и туман.

И вот на минуту чуть тучка открылась -
С Горгана Малого их цель появилась:

К колыбе на Блажев по склону спустились.
Там борщик поели и спать завалились...

На третий день им пришлось там и остаться -
Погода заставила день отлежаться.
Но всё же не зря, ибо им повстречался
Знакомый Сашко - с ними он и остался,
Но лишь до утра, ведь пора всем в дорогу.
И вродь тихой стала погода немного,
Когда шли друзья к перевалу Столы.
Но кто же погнул так деревьев стволы?

Видать буреломы бывали большие
И гнули деревьям стволы их крутые...

Здесь, на перевале, хатынку нашли,
В неё наши путники сразу вошли.
Но в хате не пусто - живёт там в ней дед,
Он звётся Иваном, ему много лет.
В доверие сложно с ним было войти,
Но всё ж разрешил на ночевку зайти.

День пятый. И снова погода "дурацька".
И всё ж вышли на полонину "Багацька".

А как поднимались на "Плоскую" гору -
То солнце засветит, то ветер завоет.

Но не доходя до вершины горы,
Сквозь снег увидали дома,как холмы:

В одной с тех колыб свои вещи сложили
И дальше на гору они потулили.
Вершина горы была крайней в походе -
Её и достигли назло непогоде!

Вернулись в колыбу, чтоб заночевать...
Но вдруг тишину начали нарушать
Движки снегоходов - их несколько было.
И пара людей даже внутрь заходила -
На наших, как на индианцев, глазели.
"Да лучше б они коньяком подогрели!"-
Сказал как-то Рома и выгнал их с хаты...
Друзья, наконец, "полягалися спати":

А день шестой стал завершающим днём.
Осталось спуститься друзьям с гор втроём.
Но спуск тоже не был достоточно прост -
Их на пути встретил разрушенный мост:

А после - речушка совсем без моста.
По льду пришлось переходить неспроста...

Добрались они в Ясиня на Свят-вечер.
И здесь им свалилось вдруг счастье на плечи -
Им было предложено заночевать
В семейном кругу и "Різдво" отмечать.

И пелись колядки, трембиты гудели,
И вкусные блюда на Рождество ели...
И может еще бы так долго сидели,
Но утром уже на маршрутке "летели"
В Ивано-Франковск, а оттуда - в столицу.
А после - в Полтаву, додому помыться!
*** *** *** *** *** *** *** ***
На этой вот строчке хочу я проститься,
Ведь полночь уже - пойду спать я ложиться...

В Карпати за справжньою зимою :)

2012-01-09T15:20:00.000+02:00

Звіт про Новорічно – Різдвяний похід Карпатами

Термін: 2012.01.01-06

Маршрут: дорога на Буковель - полонинаХом'яків - г. Хом'як - ночівля - г. Синяк - г. Малий Горган - полонинаБлажів - ночівля - траверс г. Бабин Погар - перевал Столи - ночівля -полонина Богацька - г. Плоска - ночівля - с. Чорна Тиса - смт. Ясіня

Учасники: Юрій, Олексій, Роман

Розповідає Роман:

Збиралися ми у цей похіддесь тижнів за три до Нового року. Звісно квитків напотяг майже не було і тому не довго вагаючись ми взяли квиткидо Франківська на 31 грудня а назад на 7 січня. Відповідно унас було шість днів для походу зимовими Карпатами і ми вирішилипройтися південно-східними Ґорґанами. Отже Юрійпочав (а Олексій допомагав) розроблятимаршрут відповідно до терміну перебування нас у горах. А ми з Олексіємзайнялися приготуванням провізії та інших дрібниць. І вже напередодніНового року ми вирушили у мандрівку.

31.12.2011 - день від'їзду (багатокм по Києву)
Зустрілися ми на вокзалі Полтава-Київська і вирушили "експресом" достолиці, де мали чекати до вечора щоб сісти на потягКиїв – Івано-Франківськ. Тож коли ми приїхали до Києва, запхнули речі вкамери зберігання, та пішли гуляти новорічним містом. Аякже! Зразу жпішли на Майдан, побачити славнозвісну Президентську … ЁЛКУ!
Коли ми до неї підішли і подивились з близьку, то склалася такевраження, що нас «на...бали» . Така собі піраміда, чи ракетана космодромі… чи, як згодом один із пасажирів потягу на Франківськсказав: "То не є ялинка, то є шапка Буратіно…".

З сумом згадую Радянські ялинки.Тож ми покліпали очима та пішли далі гуляти містом. Новорічного настроюне відчувалося зовсім! Навіть не зважаючи на те, що наХрещатику зустрічалися чуваки у червоних піжамах,виробництва КНР. До того ж снігу зовсім не було.Трохи поблукавши містом, зайшли на Андріївський узвіз і Льоха купив тамароматичні дрючки (згодом вони нас ой як виручили). Апотім поїхали до "Фуршету" купляти мандарини та олів’є на новорічнийстіл (шампанське я пер з Полтави). Аякже?! Не зважаючи на те,що зустрічати Новий Рік ми мусили у потязі, все одноготувалися як слід. Сівши у потяг на Франик, почали потроху проводжатистарий рік "Закарпатським".

О 23:50 потяг прибув на станцію Шепетівка, і ми повибігали з вагоназахопивши хлопавки. На пероні вже була тусня: ті хто не заснулививалили на перон. Доречі там був вже сніг і величезний годинник нафасаді будівлі вокзалу, який поступово рухав стрілку до 2012 року!

Потяг рушив далі о 00:03, а ми вже бахнули шампанське заїдаючи йогоолів’є з мандаринами. Так ми зустріли Новий рік. Можу сказати одне: цебула моя найдивніша Новорічна ніч… і я дуже радий що зустрів його такимчином і з ТАКОЮ офігенною компанією як наша .

01.01.2012 - перший день року і перший день походу(7,7 км)
Приїхали ми до Франика і зразу ж потьопали до автобусної станції. Недовго чекаючи поїхали автобусом, котрий рушав до Буковеля о 07:30ранку. Десь через дві години нас висадили на початку маршруту на г.Хом’як, звідки ми й почали свої мандри.

Тож переодягнулись, перевірили всю снарягу й пішли.Підйом видався не дуже то й легким, незважаючи, що йшов траверсом. Чимвище він нас підіймав, тим більше змінювався зимовий пейзаж. Снігуставало все більше й більше. Кльово було!По переду нас були свіжі сліди якось групи. Тож ми фактично йшли по"дорозі".

Десь о дванадцятій ми вже вийшли на полонину Хом’яків де мали стати напершу ночівлю.Коли підійшли до колиби, що там була, то побачили цілу купу наметів, щоначе гриби були натикані навколо колиби. Згодом двері відчинилися і мипотрапили до колиби. Що сказати… було таке відчуття, що ти потрапив доякогось шинка . ТАКА там тусня була!

Згодом роззнайомилися і виявилось, що то була група з Вінниці (вонизустрічали Новий рік у колибі) та вже збиралися йти далі. Тож щоб незаважати їм, ми скинули торби і пішли на саму г. Хом’як (1542м). Коли вийшли з лісу й почали сходження, то я мало неполетів за вітром. ТАКИЙ скажений був! Якраз вся вершина була у хмарікотра рухалась з неймовірною швидкістю, гнана Південно-Західним вітром,що ніс окрім теплого повітря й купу снігу. Та незважаючи на те, щовидосів ми там не побачимо за такої погоди, ми все ж виперлися на гору.Покадрувалися й спустилися до низу.

Повернулися до колиби, попрощалися з хлопцями й дівчатами і почалиготуватися до ночівлі.

Вирішили поставити палатку пряму у колибі (місця було повно).Поставили, приготували вечерю і дивилися як день поступово відає правоволодіння часом, ночі.

По прогнозу мало бути десь за мінус десять. Та на радість намтемпература на дворі була десь -7°C (у колибі на два градуси тепліше…бо це була будівля типово літнього перебування і її архітектура булавідповідною. Великий отвір у даху, через котрий дим від багаття мав бивиходити але не виходив , тому ми були як навечірці "у диму" і неймовірні щілини які мабуть заміняли вікна .

Але все ж таки було трохи комфортніше, бо хоч який був захист відвітру.Лягли спати і спали. Було досить тепло (Шестакову С. за спальниквеличезна вдячність , але як на мене все ж таки для зимовихпоходів треба пуховий. Льоха спав завжди, як кіт на печі після смачноївечері, бо спав у пуховому. Ну, то фігня, бо ми ж не спати тудиприйшли .

02.01.2012 - день другий ( 7,9 км)
Прокинулися о пів на восьму. Палатка була в щільному конденсаті якиймиттєво (коли відчинили отвір) перетворився на кригу. Неймовірневидовище! Як у кіно . Як же не хотілося вилазити з нагрітогоспальничка у холоднечу . Але мусили, бо другийдень мали йти по хребту Синяк.Бистренько забахали сніданок, чайок і пішли.Погода трохи погіршилася: піднявся вітер і видимість була десь 50метрів. Але в нас був ЖПС і Юра, тому ми без вагань рушили штурмуватихребет.Коли вийшли на верх полонини у мене вітром відірвало "сідушку" і вонаполетіла геть. То був знак і ми швиденько стали всеперевіряти наплічники і закріпляти все щільніше.Вітер тим не менше все ставав сильніше та сильніше. Потроху почалипідійматися і попереду побачили новозбудовану капличку. Швиденькозаскочили до неї і я трошки.. та ні не трошки а по повній подофігев!Вона так чудово була зроблена: щільно підведенні колоди, які буливкриті лаком, лінолеум всередині. Невеличкий іконостас. І в серединнінеймовірна тиша! Тиша, не зважаючи на скажений вітер на дворі, котрийначе хотів зірвати ту капличку і кудись понести.. туди куди і мою"сідушку". Власне, дуже вдала будівля… відчувалася любов будівельниківдо справи.Трохи перепочили, утеплилися та рушили далі. Тільки зайшли до лісовоїсмуги, як почали знову переодягатися . Вітру не було, і стало жарко! Снігу влісі було повно, йти важкувато, але Олексій котрий ЗАВЖДИ був попереду(і де в нього стільки енергії бралося?!) прокладав траншею по котрій миз Юрою йшли.Вийшли з лісу і знов скажений вітер.

Натягнули хто що, на обличчя (окуляри, лижну маску, баффи тощо.) імужньо покрокували далі. Видимість майже ніяка. Йдеш і дивися тількипід ноги щоб не загубити сліди товаришів. Власне мені особисто було втой день стрьомнувато… до того ж місцями ти провалюєшся у сніг мало непо пояс. Ґорґани під снігом досить підступні… щілини між каміннямизасипані снігом і їх розгледіти неможливо. Остається тільки штрикати попереду себе трекінговою палицею. Так я одну і зігнув (бо штрикнув, ногапослизнулася і впав, не встигнувши випустити палиці з рук і ще йрюкзаком привалило зверху ) а присипаний жереп, то взагалі«ховайся»! Як же мене задовбало з нього постійно вилазити. "Накупалися"ми тоді у снігу по повній . Отак ми й шли. Згодом вийшлидо кам'яних турів (так званих "воріт" Синяка) дезустріли двох місцевих жителів. Ото сурові чоловіки! В простихкуртофанах, без захисту шиї, обличчя… наче вийшли до крамниці. Я стоявдивився на них (поки спілкувалися) й дивувався їхній безпечності. Горито не місце де треба випробовувати долю.

Попрощалися з ними і ми рушили далі. По переду в нас була г. Синяк(1665 м). Ледь знайшли вершину. Ні фіга не видно!

Я неймовірно втомився (жереп у снігу просто витягує усі сили). Алезупинятися не можна, тому взявши усе що можна було до рук потеліпавсяза хлопцями. Страшенно хотілося пити! Вода замерзла . Виручив нас чайок, який Льохаобачно заварив у термосі на полонині. Мабуть самий смачний чай у моємужитті (навіть незважаючи на те, що він без цукру і мав гіркий смак –чифір одним словом). Підйом на г. Малий Ґорґан (1592 м) видався вкрайважким – снігу було місцями по пояс і не відпускало постійно почуття,що можеш чкурнути десь до низу. Але все ж таки ми вилізли на гору.Видосів немає – видимість така ж, ледь бачимо один одного.Раптово хмара, в якій перебувала гора, пролетіла і на мить відкривсякраєвид! Боже яка то краса! Як то кажуть: "Лучше гор могут быть толькогоры…!" Втомленість миттєво кудись подівалась і хотілося ще й ще. Останнє, що мивстигли розгледіти (поки хмара знову не накрили нас) це полонинаБладжів і колибу.

Почали спуск. Нахил неймовірно крутий! Звісно я перечепився о каменюкуполетів до низу, мало не збив Юру. Рюкзак спрацював як гальмо і язупинився в делікатній позі головою до низу (Оце зараз смішно, а тоді мало невкакався від переляку). Спустилися, обернулися на Малий Ґорґан,неймовірно крутий схил! Знайшли тропу, що вела на полонину і пішли.Точніше попливли по снігу, бо реально він був глибокий. Льоха розсікавдесь попереду а я брів з думкою лише про щось гаряче .

Ніколи в житті так не втомлювався як у той день, і ніколи не відчувавтакої радості від побаченого (мабуть останній раз, коли сходив на г.Говерлу). Дійшли до колиби.

Ця була реально схожа на хату (хоч і такої самої конструкції якпопередня, бо топилася – "по-чорному"). Два вікна засклені, двері, щощільно зачиняються, культурне вогнище (де приємно було розвестибагаття). Загалом дуже гарно було, хоч теж в ній було не тепло, але відвітру захищала добре. Прийняли рішення зробити тут зупинку назавтрашній день і відпочити.
Розвели кострик (Олексій завжди його розпалював) і почали процедурувидобування води зі снігу. Ціла технологія! Варили ввечері борщ навогнищі! Йо-ма-йо яка то вкуснятина була! Їли так що за вухами тріщало!

Ввечері ми з Юрою поставили намет прямо на лежаку (він реально здоровийбув) але поставили тільки «внутрянку» (морально було тепло, хочнасправді ніякої різниці в температурі не було). Льоха звісно ліг так,бо в нього дуже добрий був девайс . Лягли спати рано, бо хотілось дрихнутинеймовірно. Вночі я прокинувся бо хлопці почали шукати мишу, яканачебто шаруділа. Яка миша? Дубарь неймовірний… я б на місці мишінікуди не вилазив у таку холоднечу.Прокидалися декілька разів на ніч. Звісно ніякої миші не побачили інічого не було погризено. Дивно…

03.01.2012 - день третій (0,5 км за снігомдля видобування води і по дрова)
Прокинулися о пів на десяту. Вийшли на двір і миттєво зайшли назад.Погода ще гірше стала. Ну йо-ма-йо . За сніданком згадали"нічну мишу" сміялися і згадали звіт Сашка (www.travel.org.ua)який теж згадував мишей які не давали спати. Потім знайшли, що ж такишаруділо усю ніч – виявилося що то був целофан який був запхнутий ущілину. Звісно кожен міцний порив вітру заставляв його шарудіти.

Десь о другій годині Олексій побачив людину, що спускалася до нас.Отакої! Ним виявився той самий Сашко, котрого ми згадували! Неймовірно!Познайомилися, поспілкувалися (дуже позитивна людина і життєрадісна дотого ж) повечеряли (бахнули за знайомство… і уявіть ДЕпознайомилися?! ) і полягали спати. Завтра рановставати.

04.01.2012 - день четвертий ( 7 км)
Встали як завжди о пів на восьму. Погода не покращилася. Швиденькопоснідали, зібралися, попрощалися з Сашком і пішли далі – попереду внас перевал Столи, 7,5 км до нього тьопати.Вже настроїлися йти по скаженому вітру як він раптово зник, тільки-номи завернули за пагорб і почали рухатись в сторону г. Бабин Погар. Зновзупинка і перевдягання.Йдемо зимовим лісом. Красота НЕЙМОВІРНА! Тихо, спокійно… ніяких машин,інтернету, пустого і брехливого телебачення… ніяких тупих людей, ніякоїбрехні, заздрості… ніяких довбонутих соціальних правил, і неадекватнихустоїв. Нічого, окрім відчуття свободи.

Постійно згадую думки Олександра Супербродяги: «Вы ошибаетесь, еслидумаете, что радость жизни заключается лишь во взаимоотношениях.Смотрите сколько всего дал нам Господь - радость во всём, в любом новомопыте. Людям просто нужно взглянуть на этот мир иначе.»
Йшлося доволі легко, постійно по лісу, до того ж чим нижче миспускалися до перевалу тим тепліше ставало… і менше снігу. Коли дійшлидо перевалу Столи то там взагалі був дощ.Підходили вже до перевалу як побачили неймовірний бурелом. Було такевраження, що тут впав метеорит, який як під лекало поклав дерева подузі. Дуже цікаво.

Перевал Столи. Колись це був (за часів радянських часів) туристичнийпритулок «Ґорґани» а зараз… зараз теж притулок для мандрівників. Хочдеякі ведуть себе наче свині і якась зграя дикунів, котрим місце всоціумі а не в дикій природі. І тоді розумієш Діда Івана, котрий зпідозрою дивиться на чергових туристів, які просяться на ночівлю.Між тим нас приютили на ніч, за що Івану Велика вдячність! Взагалі дужецікава людина цей дід Іван. Все життя там прожити! Скільки поколіньтуристів він бачив… неймовірно! Просто захоплюєшся такимилюдьми. Повечеряли й полягали спати.

05.01.2012 - день п'ятий (9,5 км)
Прокинулися о пів на восьму. Боялися що будемо місить багнюку алеобійшлося: вночі був легкий морозець і випало трохи снігу.

Почали підйом. Важкуватий, крутий схил, до того ж щільно вкритийдеревами. Та все ж таки ми піднялися на вершину полонини Богацька (1370м).

Вітер скажений. Хмари зі снігом несе наче кудись запізнюється. Трохиперепочили і рушили вздовж кордону Закарпатської та Івано-Франківськоїобластей (а раніше і Польсько - Чеського кордону) до г. Плоска (1352,6м.). Десь через пів години виглянуло сонце! Отакої. Раділи якдітлахи . Швиденько побігли до прикордонногостовпчика і почали кадруватися.

Відійшли десь метрів за сто, як почули звук цивілізації. На зустріч наммчало три снігоходи, котрі катали небайдужих до «екстриму»відпочиваючих . Діти і жінки нам махали і ми їм махали увідповідь. Напевно думали що ми ненормальні. Як казав Дід Іван:«Дурдоми позакривали і всі пішли в гори» . Снігоходи проїхали і по собі лишилицілий ПРОСПЕКТ! По ньому ми шли майже до самої г. Плоска.Погода була чудовою! Ми йшли, балакали, сміялися (до речі почуттягумору у такому поході, чи в будь якому іншому дуже хороша штука. Недає впадати в паніку чи впадати в ступор, та й так веселіше йти).Вийшли з лісу і нам відкрився краєвид на полонину г. Плоска а з нимзнову такий потужний вітер, що видував з голови все що тільки можна (якби не рюкзак то я як повітряний змій, полетів би небом )

Вирішили зайти до колиб (котрі мені нагадали селище золотодобувачів наАлясці, описаних Джеком Лондоном) залишити там речі і піднятися нагору. Так і зробили.Зайшли і заклякли на порозі! То реально не колиба а справжня хата для"зимівлі" у Антарктиді архітектурою початку ХІХ століття. Буржуйка,добре підігнані дошки, зароблені щілини, два лежака застелених соломоюі ЛІЖКО з МАТРАЦОМ сантиметрів зо двадцять!

Залишили речі і пішли на г.Плоску. Капець який сильний вітер був! Снігнаверху був так відполірований, наче бурштин в «Бурштиновій Кімнаті».Піднявшись на останню вершину (в цьому поході) повернулися до нашого"притулку золотошукачів"

Тільки-но зайшли і розтопили буржуйку як почулося: Др-др-дррррр…Капець! Знову снігоходи!Виходжу на двір – стоять вже. Інструктор підходить показує на нас ікаже: «Отак от треба відпочивати!» Ну, до тих кому він це казав мабутьувесь сенс слів не дійшов. Тому на нас подивилися як на індіанців урезервації і поїхали далі. Ми посміялися і зайнялися своїми справами.Десь уже під вечір знов: Др-др-дррррр… Ми вже виходить не стали. До насзавели чоловіка і його дівчину яка зруйнувала наш димовий, прокопчений,мандрівницький «фен-шуй» своїми пахощами. Подивилися, трохипоспілкувалися і поїхали. Краще б щось привезли, чи пивка, чиконячку .
Ніч видалася холодною, вітер під вечір тільки посилився. Ну якосьвклалися на ніч, хоча деякі спали як Принцеса на горошині . Юра вклався на ліжкові з матрацом а миз Олексієм на сіновалі .

06.01.2012 - день шостий (22 км)
Прокинулися як завжди і почали ранкову процедуру збирання. Та сьогоднівже була збиранка додому. Хоч в нас ще одна ночівля була по плану, алевже не в горах. Було сумно і радісно водночас.

Сумно тому, що закінчувалася наша мандрівка і хоч ми не по повнійнамилувалися цього разу краєвидами, натомість вітер нас увесь часвипробував на міцність, та все рівно було дуже ГАРНО І ОФІГЕНО!

Ми зустрічали хороших людей, знайомилися, спілкувалися з ними. Бачилибагато цікавого. Тож сум був зрозумілий.Радісно тому, що хотілося зняти з себе термо-білизну яку вже і невідчував, покупатися у гарячій ванні, поголитися і зробити іншіделікатні штуки .
Тільки відійшли як знову почулося: Др-др-дррррр… Ха-ха... ну реальнотам можна працювати: видавши себе за якихось місцевих жителів… такийсобі музей гірського побуту.На цей раз до нас приїхали аж з Москви! Ото популярність у нас. Чоловік(чому потім люди ображаються, що нас і їх (росіян) показують так, що ценас ображає) був у РЕАЛЬНО ВЕЛЕТЕНСЬКІЙ міховій шапці. Ми все думали яквін в ній їхав?! Вона така велика була, що могла конкурувати зарозміром з моїм рюкзаком. Та й чоловік був кремезний. Ми вже не сталиспілкуватися, а просто помахали в привітання інструктору (як кориш вжестав для нас) і пішли далі.

Почався спуск. Довгий шлях до дому… реально довгий був.Снігу по коліна! Ліс, тиша – що ще потрібно? Мабуть нічого.Постійно попадалися нам сліди диких звірів, але самих не бачили жодногоразу.Пройшли чотири моста через гірську річкуяк п'ятий виявився зруйнованим! Піпець! Як перелазитина ту сторону не зрозуміло. Постояли, почухали мозок та я вирішилипереходити по залишку моста (це хоча б якийсь шанс перейти).Стремнувато було трохи.

Перелізли, зраділи, пішли далі і закліпали очима – ще однин рукав річкиі вже навіть не було ніяких залишків мосту! Лише де ледь льоду трохи.Але йти по ньому сцикотно, бо внизу уже реальний плюс (десь 5°C і всетекло як на весні). Юра знайшов місце де лід був такий що міг витриматинас і ми почали переходити. Я йшов другим коли побачив що Льоха тягнеякусь дошку яку можна було б використати як місток, щоб не стрибати зрюкзаком. Ну перекинули, вона впала і все - типу міст. Я вже майжеперейшов як Олексій трохи провалився однією ногою. Добре що не ловивгав і швидко зреагував. Ось так ми перелізли через річку і потопаливздовж неї до людей в с. Чорна Тиса.

На підході до села Льоха знайшов сокиру! Вона була вкатана в сніг надорозі. Ну чого пропадати добру? Забрали і потьопали далі.Зайшли у село. Знайшли магаз і… і сиділи і не знали, що купити . Поки думали він вже й закрився,Святвечір все ж таки.Ми йшли селом до Ясіні, де планували стати десь наночівлю. Люди вже шниряли туди-сюди… Хтось з двору кричав нам, щоб мийшли колядувати . Юра декілька разів співав колядку. Такми й дочовгали до Ясіні.Якось вже вийшло, що ми вирішили піти на турбазу «Едельвейс» і запитативартість номера і як воно буде небагато то можна було б там зупинитися.Тут нам на зустріч вийшла жінка і побачивши трьох змучених мандрівниківзапропонувала йти до її родини (майже всі в Ясінях здають кімнати, якщоне всі) Ну ми не довго вагаючись погодилися і пішли.Так ми зустріли Різдво у родині. О, яке то було Різдво! Як у Гоголя:колядки під вікном, пісні страви (НЕЙМОВІРНО СМАЧНІ! Я ніколи в життіне думав що буду топтати їх як хом’як запихаючи за щоки ) Різдвяні оповідання. Кльово було! Наранок о п’ятій годині прийшли колядувати дорослі з трембітою,гармошкою… усе як то кажуть «по фен-шую». Після колядників ми почализбиратися до Франика на потяг. Зібралися, подякували господарям загостинність і пішли на зупинку біля церкви.Що мене вразило (і не перший раз до речі), це те що там зовсім іншеставлення до релігії: не відчувається брехня а бачиш реально щиру віруу доброту і чесність, в Бога. Прикро, що в нас реальний занепадкультури. Було соромно.Тільки-но ми вийшли на дорогу як до нас помчалася якась потвора. Якзгодом виявилося то «ряжені» діти, котрі тормошили всіх на гроші.Найшли кого тормошить. Наче по нас не видно, що з грошами в настугувато . Коли Льоха дав все жтаки малому гривню то він щось побурчав тай побіг назад на заправку зякої примчав до нас. Його можна зрозуміти: біг так до нас, наче мимедом обмазані були, а виявилося, що ми бічі .

Приїхав автобус. Ми запхалися й поїхали. Дивлячись у вікно, сумнопрощалися з горами… але не на довго! Натомість вони нас проводжалибайдужим поглядом… багато тут таких.Приїхали до Івано-Франківська і мусили чекати чотири годинидо відходу потягу. Ми з Льохою вирішили трохипрогулятися містом. Особисто мені Франик дуже сподобався! Трохи нагадуєПолтаву (стару частину міста). Кожний будинок несе свою унікальнуархітектуру, яка відображає смак колишніх господарів.Сіли в поїзд і поїхали до Києва. Там пересіли на маршрутку і зновпоїхали… на цей раз вже до Полтави.Ось така вийшла в нас Новорічна мандрівка зимовими Карпатами.
Дякую Юрі й Олексію за ОФІГЕЙНІШУ компанію. Сподіваюсь, що не останнянаша спільна подорож.

Трек пройденого маршруту:

Інші фото з походу:

Підсумки 2011 року

2011-12-31T23:59:00.000+02:00

Крим

2011.01.01-02 похід Крим (Новий рік на вершині Криму)

2011.03.05-09похід Крим (8 Березня на березі моря)

2011.04.23-26 вело-похід Крим (Кримські покатушки на паску)

2011.10.30-11.05 похід Крим (Берегом Чорного моря)

Карпати

2011.03.27-04.02 похід Карпати (Карпати в кінці березня)

2011.05.01-08 вело-похід Карпати (Травневий велопохід Карпатами) звіт Ігоря

2011.08.15-23 похід Карпати (Знайомство з Ґорґанами)

2011.10.02-07 похід Карпати (Прогулянка осінньою Боржавою)

Велопохід

2011.06.04-11 вело-похід (Велосипедом по замках Західної України)

Вело ПВД (похід вихідного дня)

2011.05.21-22 вело ПВД (Дворянські садиби Слобожанщини + дендропарк) (Як полтавські велосипедисти гостювали у садибах дворян)

2011.07.23-24 вело ПВД (Перший ПВД в рамках проекту "Доступний велотуризм")

2011.08.06-07 вело ПВД (Мото-Рок-Фест «Полтавська битва»)

2011.09.24-25 вело ПВД (Полтава - Диканька - Опішня - Полтава, "Старий хутір" гостинний для велосипедистів)

2011.10.15-16 вело ПВД (Осінній ПохідВихідногоДня парками Слобожанщини)

Покатеньки (не всі)

2011.01.09 Снег, самовар, шашлыки

2011.01.16 знайди десять відмінностей

2011.01.30 Вверх - вниз, туда - сюда

2011.05.28 ВЕЛОДЕНЬ 2011 в Полтаві

2011.06.21 Покатенька з грозою

2011.06.28 Вечірня фотопокатуха

2011.07.02 Гончарний «Здвиг-2011», BodyCeramicFestUkraine-2011

2011.07.03 ВЕЛОПРОБІГ ДО ДНЯ МІСТА КОБЕЛЯКИ

Берегом Чорного моря

2011-11-16T09:13:00.001+02:00

Термін: 2011.10.30-11.05

Маршрут: Новий світ - г. Караул-Оба (341м) - пік Космоса - "маршрут Караул-Оба - Новый свет" - мис Ай-Фока - Морське - мис Чабан-Куле - Привітне - Канака - Рибаче - Малоріченське - Сонячногірське - мис Сотера - Алушта - Лазурне - Алушта

Трек пройденого маршруту:

Інші фото з походу:

Осінній ПохідВихідногоДня парками Слобожанщини

2011-10-18T09:59:00.000+03:00

Термін:2011.10.15-16

Маршрут:Полтава Південа (08:40) -електричка - ст. Садки (10:51) - Шарівський парк(Шарівка) - Мурафа - Наталіївський парк(Володимирівка) - "Поющие террасы" (Городнє) - ночівля - Краснокутський дендропарк(Краснокутськ) - Качалівка -Дублянка - ст. Водяна (17:33) - електричка - ПолтаваПівдена (19:30)

Учасники: Макс,Лєна, Женя, Маша, Міша, Юра, Валера, Вітя

На вокзал всі учасники походу прибули завчасно. В вагон загрузилисьспокійно. І вже після відправки електрички почали збирати "общак",закупили у продвинутої "торгашки" теплі носки та рукавички без готів ...

Як звичайно, потяг прибув на потрібну станцію із запізненням. Черезпару хвилин всі були готові до старту ґрунтовкою до Шарівки ...

Уже в с. Шарівці закупили частину продуктів на обід у невеличкомумагазині і понадіялись докупити все інше в іншому магазині уже білясамого Шарівського парку. Але асортимент того магазину виявився щескудніший.

Поки готувався обід зробили невеличку прогулянку по парку. Погодарадувала. Про об'єкти дворянського маєтку я вже писавтут,тому не буду повторятись.

Невеличкий відпочинок з обідом і ми вже готові рушати далі ...

Коли виїхали на трасу то побачили що кругом нас гуляють похмурі хмари...

В Мурафі біля магазину є така гарна велопарковка.

Коли під'їжджали до Наталіївського парку то асфальт був мокрий. Виднобуло, що пройшов невеличкий дощ.

В самому парку проїхалися довсіх пам'яток дворянського маєтку, опис про якічитайте у згаданомузвіті.

Виїхали через західні ворота колишнього маєтку і попрямували на тераси,що в Городньому.

В Пильнянці подивились на екзотичних птахів.

Далі поганенькою дорогоювиїхали в село Городнє, де в файному магазині затарились на вечерю. Вцьому магазині, де привітні продавці, можна купити практично все інабрати води.

І попивши чайку, а хто й кави, невдовзі вже розбивали табір на одній ізтерас. А ще трохи часу і почали вечерю.

Після смачної вечері ходили співати пісень на місце де з'являютьсязвукові ефекти. Як виявилося, текстів пісень ніхто толком не знає. Томуприйшлося їх шукати в Інтернеті та читати з телефону. А тим часом, вкого не має голосу чи ведмідь на вухо наступив, розклади чимале багаттяз товстезних колод, яких чимало навколо.

А зранку нас зігрівали промені осіннього сонця. Вночі ніхто з нас незамерз, бо табір стояв в кутку тераси та ще й багаття гріло повітря вцій зоні.

А наш сон оберігало ось таке опудало.

Коли вже всі остаточно прокинулися почали готувати борщ...

... І вже скоро ми уже під'їжджали з тилу до Краснокутськогодендропарку.

В парку нагодували печенюшками спочатку Білого Діма Чорне вухо а потімграціозних лебедів.

А далі почали зустрічали різних казкових персонажів...

У лукоморья дуб зеленый;

Златая цепь на дубе том:

И днем и ночью кот ученый

Все ходит по цепи кругом;...

... Там чудеса: там леший бродит,

Русалка на ветвях сидит; ...

... Избушка там на курьих ножках

Стоит без окон, без дверей; ...

... Там ступа с Бабою Ягой ...

В печерну церкву ми так і не попали, треба замовляти на центральномувході в дендропарк екскурсію, яка коштує 90 грн.

У нас було достатньо часу, щоб погуляти осіннім парком...

Ну хто як хотів, той так і гуляв )))

І вже з дендропарку ми двинули на станцію Водяна. Дорогу від парку дотраси, яка була в жахливому стані, відремонтували, тому спуск з горибув чудовий.

По дорозі зустрілася незвична криниця у вигляді папуги. Води так і невдалося з неї добути...

На станції Водяна спокійно загрузились у потяг, який уже стояв напершій колії, бо це була його станція відправлення. Як виявилося, цетой самий вагон і потяг в якому ми їхали з Полтави.

Трек маршруту, який ми проїхали:

А ось і відео:

Інші фото з велопоходу:

Прогулянка осінньою Боржавою

2011-10-07T23:00:00.000+03:00

Термін: 2011.10.02-07 (з 02 по 07 жовтня (октября))

Маршрут: ст. Вовчий - г. Іволово (1415 м) - г. Стій (1671 м) - г. Великий Верх (1598 м) - г. Ями - г. Гемба (1498 м) - г. Мидяницька - г. Магура-Жиде (1517 м) - г. Граб (1378 м) - г. Кругла - перевал Присліп - г. Кук - с. Суха - Броньківський замок - с. Бронька

Мені вже давно кортіло прогулятись Боржавою. В минулому році ми піднімались на г. Великий Верх, але дощова погода тоді не дала зацінити всю красу цього гірського масиву ...

Полони́на Боржа́ва - гірський масив на Полонинському хребті в Українських Карпатах, між річками Латорицею та Рікою у межах Закарпатської області. Довжина понад 50 км, ширина 3-4 км (місцями до 10 км), висота до 1681 м (г. Стій). Пригребеневі поверхні вирівняні, з окремими конусоподібними вершинами. Боржава є найдовшою полониною Закарпаття.

... І ось на початку жовтня, враховуючи гарний прогноз погоди, вдалося пройтися осінньою Боржавою ...

До місця старту, станції Вовчий, доїхав електричкою 6504 Мукачеве - Львів, яка відправилась з Сваляви о 09:31. А до Сваляви добрався о 08:34 потягом доїхав потягом 081К Київ - Ужгород. Перейшовши мостом через річку відразу на повороті в село розпочав підйом лісом на хребет. Спочатку стежку добре видно але потім вже траплялися ділянки де вона губилася.

А вже пройшовши 7 км вийшов з лісу і дорогою продовжив путь у напрямку г. Стій.

Схили гір вже були покриті осінніми різноманітними фарбами.

По дорозі зустрів пару велосипедистів.

Ночувати вирішив на території колишньої військової частини, що обслуговувала радіолокаційну систему слідження за низьколітаючими об'єктами. Поряд є питна вода, яка тече з труби якоїсь ємності під землею.

Зранку була гарна погода, тому я нікуди не поспішав,

і тільки вже під вечір видвинувся на вершину г. Стій, де планував чергову ночівлю.

Але на самій вершині дув сильний вітер, тому прийшлося шукати затишне місце для намету.

На вершині залишились фундаменти білих куполів, в яких в радянські часи була радіолокаційна система.

А ось так виглядали раніше "білі яйця" - куполи РЛС:

А далі з г. Стіг хребтом відправився на г. Великий Верх і частенько зупинявся помилуватися гарними краєвидами.

А золота осінь наче майстерний художник розфарбувала різноманітними фарбами все довкола і використала для цього пологі схили в якості палітри.

І милувався я осінньою Боржавою весь час проходячи її хребтом. Особливо я нікуди не поспішав тому відстані вдень проходив невеликі.

Крім смачних ягід чорниці та брусниці вдалося поласувати стиглими суницями, і це в жовтні!

Спочатку я планував закінчити свій маршрут у Міжгір'ї. Але коли побачив гору Кук то схотілося зайти ще й на неї а потім спуститись в село Бронька, де знаходяться руїни Броньківського замку. Про нього я дізнався коли напередодні вивчав на карті свого GPS-пристрою місцеві пам'ятки. Більше про замок читайте тут і тут. Сам замок знаходився на невеличкій горі, що прикрита іншими масивами гір, і тому не помітна з основної дороги в долині річки Боржава.

Підйом на цю гору досить крутий. І якось не вірилося, що на невеличкій ділянці самої вершини міг розміститися замок. Але коли побачиш залишки фундаменту та стін, сумніви розвіюються.

Вже с села Броньки доїхав бусом до Сваляви, звідти до Воловця електричкою і потягом до Києва.

Трек пройденого маршруту:

Інші фото з походу:

Полтава - Диканька - Опішня - Полтава

2011-09-30T01:38:00.000+03:00

Коротенький фотозвіт походу вихідного дня, який був організований в рамках проекту "Доступний велотуризм"

Термін: 2011.09.24-25

Маршрут: Полтава - Кротенки - Гавронці - Михайлівка - Диканька - Опішня - Глинське - Опішня - Карабазівка - Кардашівка - Писарівщина - Михайлівка - Кротенки - Полтава

Учасники: Валерій, Юрій, Роман

Від "Козацького хреста" до трубного моста їхали асфальтом, а потім переважно берегом Ворскли.

До нас в Полтаві приєдналися ще троє велосипедістів, які проїхалися з нами до Диканьки.

Десь в районі Слинькового яру заходили на гору, з якої відкриваються чудові краєвиди.

В Михайлівці були на "растущих камнях".

В Диканьку в'їхали через Тріумфальну арку. Далі проїхали до дерев'яного млина, потім мимо дзвіниці Миколаївської церкви до Кочубеївських дубів.

Потім заїхали до бузкового гаю. Мабуть в честь нашого приїзду зацвів бузок ))).

В центрі Диканьки були біля Троїцької церкви.

А обідали вже біля катюші.

А далі наша група вирушила на Опішню. В Великих Будищах заїхали попити водички з цілющої криниці.

Тим часом нас уже чекали в гостинному дворі "Старий Хутір", що на окраїні Опішні. Про перебування в ньому читайте тут.

З Опішні поверталися на Полтаву не по асфальту а через села. Десь після Карабазівки трохи поблукали. Але все таки виїхали до Кардашівки а потім до Писарівщини, де заїжджали до жіночого монастиря, що розташувався в колишньому клубі. Монахинь ми так і не побачили.

А далі вже ґрунтовими дорогами доїхали до трубного мосту а там уже і в Полтаву добралися.

Трек нашого велопоходу:

А ще фотки:

"Старий хутір" гостинний для велосипедистів

2011-09-29T23:22:00.000+03:00

Зараз в Україні та світі швидко поширюється новий вид туризму - "зелений туризм", суть якого полягає у відпочинку в приватних господарствах у сільській місцевості, яка приваблює своєю недоторканою природою, пам'ятками історії та природи.

Отже і ми вирішили спробувати що таке зелений туризм...
Зранку теплого осіннього дня ми виїхали велосипедами з Полтави до Опішні, на окраїні якої знаходиться гостинний двір "Старий хутір". Як ми доїхали до місця призначення, а потім як поверталися в Полтаву читайте тут.
Вже під вечір ми потрапили в садибу. Зустрів нас господар Олександр і провів невеличкий екскурс по території гостинного двору. Знаходиться він на самій вершині пагорба, звідки відкривається вся панорама живописної місцевості. Недалеко від садиби протікає річка Ворскла. Славиться також місцевість цілющими джерелами, які знаходяться недалеко від садиби. Чудотворні джерела мають запаси срібла і йоду. Зараз тут розпочали будівництво каплички.

Поселилися ми у відновленій старій хаті, яка файно виглядає як зовні, так і всередині. Світлі кімнати виглядають дуже привітно. Старі але з сучасними матрацами ліжка, діюча біла піч, глиняний посуд, доріжки на полу, вишиті рушники створюють справжню сільську атмосферу...

Поки ще не сіло сонце нашій групі господар та досвідчений історик Анатолій запропонували невеличку велопрогулянку по історичним місцям, що зовсім поруч з садибою. Так ми попробували воду з цілющого джерела, заїхали на "лису" гору, де було городище 1200 років тому назад, а зараз на горі старий цвинтар. А ще ми встигли проїхатися до іншого горидища але вже скіфської доби.

А тим часом сонце вже закотилося за горизонт, і пофарбувало небо теплими фарбами, і ніч поступово покривала Опішню...

А зранку пили каву та чай в оглядовій альтанці та відганяли грайливого котика від столу. Нижче по схилу стоїть курінь з сіном, де можна заночувати літньої ночі. А ще нижче відтворюють дерев'яну хату для проживання.

Після легкого сніданку ми поїхали ще на велопрогулянку, яку запропонували господарі. Всі маршрути з цікавими місцями та пам'ятками нанесені на карту, що стоїть посеред двору.

Спочатку ми планували проїхатися аж до більського городища, але скоротили наш маршрут, бо треба було ще крутить педалі до Полтави. Доїхали до Глинська і там побували на території древнього городища та біля чистого ставка, який називають панським.

А потім повернулися в садибу і вже після обіду вирушили на Полтаву. За час перебування в садибі ми не встигли побачити багато цікавого в самій Опішні. Так що треба приїжджати в садибу на пару днів.

До речі в садибі планується надавати велосипеди в прокат, відведення місця для наметового містечка та створення умов для комфортного перебування велотуристів.

Хто полюбляє справжній український сільський колорит та національні традиції той зможе це відчути та й спробувати власноруч в гостинному дворі "Старий хутір".

Гостинний двір "Старий Хутір" у Опішні: Гостинний двір "Старий хутір" запрошує покататися!...

2011-09-28T12:00:00.000+03:00

Гостинний двір "Старий Хутір" у Опішні: Гостинний двір "Старий хутір" запрошує покататися!...: Веломаршрут від Гостинного двору "Старий Хутір" Запрошуємо проїхатися фантастично красивими веломаршрутами, розробленим фундатором Гостинн...

Всемирный день туризма

2011-09-27T09:00:00.000+03:00

Всесві́тній де́нь тури́зму — свято, що відзначається щорічно 27 вересня з метою пропаганди туризму, висвітлення його внеску в економіку світової спільноти, розвитку зв'язків між народами різних країн.

Свято встановлено Генеральною асамблеєю Всесвітньої туристської організації в 1979 року в місті Торремолінос, Іспанія.

У жовтні 1997 року Україна стала дійсним членом Всесвітньої туристської організації — головної міжнародної міжурядової організації у сфері подорожей і туризму, що є виконавчим органом ООН та займається активізацією та розвитком туризму, розробкою та впровадженням світової туристичної політики.

У вересні 1999 року на ХІІІ сесії Генеральної асамблеї Всесвітньої туристської організації, що проходила у м. Сантьяго (Чилі), Україну було обрано до Виконавчої ради організації.

Знайомство з Ґорґанами

2011-08-27T23:43:00.006+03:00

Термін: 2011.08.15-23 (з 15 по 23 серпня (августа))

Маршрут: Яремче - перевал Пересліп - г. Буковець (1223 м) - г. Женець (1414,2 м) - г. Явірник-Горган (1467 м) - полонина Верхня Зелениця - ночівля - Женецький водоспад - полонина Хом'яків - г. Хом'як (1542,1 м) - ночівля - г. Синя к (1665,2 м) - г. Малий Ґорґан (1592,5 м) - полонина Блажів - г. Бабин Погар (1478 м) - долина р. Зубринки - ночівля - г. Довбушинець (1701 м) - г. Довбушанка (1754,9 м) - г. Ведмежик (1736 м) - ночівля - с. Бистриця - хр. Тавпіширка - ночівля - г. Тавпиш (1450,9 м) - ур. Пекло - полонина Бистра (Рущина) - г. Мала Cивуля (1818 м) - г. Велика Cивуля (1836 м) - г. Лопушна (1694,7 м) - г. Боревка (1596,2 м) - перевал Боревка (полонина Погар) - ночівля - г. Ігровець (1804,3 м) - г. Висока (1803 м) - полонина Середня - ночівля - с. Стара Гута

Ґорґа́ни - система гірських хребтів у зовнішній смузі скибових Українських Карпат, які розташовані у Івано-Франківській та Закарпатській областях. Вони простягаються на 75 км з північного заходу від долини Мизунки і Ріки, на південний схід до долини Пруту, а ширина із заходу на схід становить 40 км.^[2]

... І коли важезний наплічник за спиною, а під ногами звивистий плай і далекий хребет попереду, стає зрозумілим чому ці гори названі Ґорґанами. І як за плечима залишиться ліс, позаду будуть, майже, непрохідні хащі гірської сосни, перед очима мандрівника постане дивовижна картина – істинна суть Ґорґан – безконечні поля жовтого грубого каменю порослого лишайником. Розсипи цих каменів називаються ґорґанами (наголос на перший склад) або ґрехотами (наголос також на перший склад). На місцевому діалекті слово "ґорґан" означає "великий камінь" або "скеля"; назва "ґрехот" походить від глухого звуку, який виникає підчас каменепадів – "камені ґрехочуть". Саме в той момент стає зрозуміло, що Ґорґани направду то є дикі і норовливі гори. Нескінченний жовтий камінний океан, позбавлений рослинності – це риса, яка відрізняє ці гори від Бескидів, Чорногори, Свидівця, Мармаросів, Чивчин чи Гриняв. У спекотну погоду камені розпікаються і дихають жаром в обличчя мандрівника, а в дощ намоклий лишайник набрякає і стає слизьким, тоді іти дуже важко; нескінченні вітри над цими горами додають екстріму і дикості цьому краю^[1] …

1 день: Яремче - перевал Пересліп - г. Буковець - г. Явірник-Горган - полонина Верхня Зелениця

Прибув поїздом № 043 Київ - Івано-Франківськ і зразу сів на автобус до Яремчі. І вже о 09:30 розпочав свій маршрут на хребет Явірник і вершину Явірник-Горган.

Маршрут добре промаркований. Легко дійшов до перевалу Пересліп, потім піднявся на г. Буковець.

На полонині Катерина пообідав та продовжив путь на хребет Явірник. І тут вже почалися кам'яні розсипи.

Спочатку було цікаво йти балансуючи по цих каменюках, але швидко надоїло. Зупинився біля початку спуску на полонину Верхня Зелениця, залишив наплечника і вже без нього пострибав на г. Явірник-Горган. А коли обернувся назад то побачив, що десь над Сивулею йде дощ і вітром в мою сторону тягнуться сірі хмари.

А з вершини гори Явірник-Горган добре видно найвищі вершини Карпат - Говерлу та Петрос (на задньому плані), а також гору Хом'як, на яку планую попасти наступного дня.

Коли спускався в полонину то трохи накрило дощем. А коли вийшов на неї то вже знову світило сонце і з'явилася велика веселка.

Заночувати вирішив десь по дорозі до Женецього водоспаду.

2 день: Женецький водоспад - полонина Хом'яків - г. Хом'як

Зранку було сонячно. Неквапно зібрав намет та дійшов до водоспаду Женецький Гук, який розташований на висоті 900 м над рівнем моря і утворився у післявоєнні роки в результаті повені. Вода вільно падає з висоти 15 м. Народу біля нього багацько. Щоб сфотографувати спадаючу воду приходилося чекати поки чергова порція туристів переміститься в іншу точку.

Під час оглядин водоспаду почав накрапати дощ, а поки вже йшов від нього то розпочалася справжня злива. Перечекати прийшлося під дахом обладнаного місця відпочинку. Згодом продовжив свій шлях короткою але крутою стежкою на полонину Хом'яків. І вже, коли вийшов на неї, то дощ зовсім скінчився. А переді мною височіла гора Хом'як...

... Хом’як є найбільш популярною вершиною Ґорґан, яка споконвіку приваблює туристів. Вчені припускають, що у давні часи тут могло бути язичницьке капище. Сьогодні на його маківці зведено статую Матері Божої. Широка панорама з Хом’яка на найвищі карпатські вершини не залишить нікого байдужим...^[1]

Після прогулянки на Хом'яка вирушив в сторону г. Синяк і зупинився на ночівлю біля невеличкого потічку.

А по дорозі зустрілося місце відпочинку "свиней":

3 день: г. Синяк - г. Малий Ґорґан - полонина Блажів - г. Бабин Погар - долина р. Зубринки

Зранку околиці "диміли", але не довго. Поки зібрався і рушив на гору Синяк то видимість була гарною.

Синяк - висока, зі стрімкими схилами гора в Ґорґанах. Висота - 1665 м. До висоти приблизно 1300 м гора вкрита лісом, вище починаються альпійські луки, а ще через 100 м - суцільні кам'яні розсипища. Гора Синяк разом з сусідньою вершиною за назвою Малий Ґорґан (1592 м) є частиною хребта Синяк. Гора Синяк, можливо, прозвана так через свій колір - крізь товщу гірського повітря покриті сірим мохом камені здаються синіми.
Стежка через зарослі жерепу:

Кам'яні розсипи:

Кам'яні тури на пасмі Синяка:

Вид на г. Малий Ґорґан та хребет Довбушанка:

Вид на лижні траси Буковелю:

На фоні Довбушанки, на неї підйом буде наступного дня:

Спускався з г. Малий Ґорґан в долину річки Зубрівки, пройшовши полонину Блажів та г. Бабин Погар.

4 день: долина р. Зубринки - г. Довбушинець - г. Довбушанка - г. Ведмежик - с. Бистриця

Зранку було сонячно. І вже невдовзі я розпочав підйом на Довбушанку:

З пологого схилу вдалині видніються Говерла з Петросом та хребет Синяк, який проходив напередодні:

А попереду на вершину вже дерлася невеличка група туристів:

Незабаром я уже наздогнав ту групу туристів, яка складалася з іноземців в більшості жінок.

На вершині провів невеличку фотосесію.

Довбушанка (Добошанка, Довбошанка) - гірська вершина Довбушанського хребта. Кажуть, що так назвали її на честь легендарного опришка - Олекси Довбуша. Весь хребет Довбушанка знаходиться в межах природного заповідника "Горгани". Особливістю живої природи хребта є природне місцезростання сосни кедрової європейської, яка є реліктом третинного періоду. Окрім того в межах заповідної території збереглися смерекові праліси віком 150-200 років.

Спускався з гори Медвежик в сторону села Бистирця. Дорогою зустрілися три жіночки, які неквапно піднімалися в сторону Довбушанки, а ще нижче грибників, які з цікавістю розпитували в чому кайф по горам ходити...

Зупинився на ночівлю на підході до села біля потоку Полєнський Cередній.

5 день: с. Бистриця - хр. Тавпіширка

Через ходіння по кам'яним розсипам вже почали боліти ступні ніг. І тому цього дня вирішив багато не ходити, зайти в село закупити продукти, зарядити акумуляторні батареї та заночувати десь за селом.

В селі зайшов в бар готелю "Водограй" щоб перекусити. Мабуть я не сподобався барменші-повару: то вона сказала, що з наплічником не можна в залі бути, потім зробила зауваження, що я без дозволу включив на зарядку акумулятори, потім коли смакував борщем вийшла та розпилила освіжувач повітря в залі, а потім ще перевіряла чи не вкрав рекламні буклеті. Цікаво, чи завжди в тому готелі таке ставлення до туристів з наплічниками?

Після відвідин місцевих магазинів я пішов на хребет Тавпіширка, який знаходиться на території однойменного Ботанічного Заказника. Зупинився на ніч біля обладнаного місця відпочинку.

І вже неподалік назбирав небагацько білих грибів.

6 день: хр. Тавпіширка - г. Тавпиш

Ранок був похмурим, здавалося, що ось-ось піде дощ. Але незважаючи на це я уже невдовзі стартував далі.

Чим далі я продвигався по хребту, тим ясніше ставала погода.

Перехід по Тавпіширці не складний та цікавий. На вершині зупинявся на відпочинок та смакував ягодами чорниці, брусниці та суниці.

На хребті вже позаростали сліди воєнних дій - окопи та бліндажі.

Зупинився на ночівлю на горі Тавпиш, щоб помилуватися навколишніми краєвидами.

А також гарним заходом сонця.

7 день: г. Тавпиш - ур. Пекло - полонина Бистра (Рущина) - г. Мала Cивуля - г. Велика Cивуля - г. Лопушна - г. Боревка - перевал Боревка
Поки снідав то спостерігав таку чудову картину.

А далі перехід до ур. Пекло. Напевно тут бувають часто буревії, бо вже так багато повалених дерев.

Перед сходження на вершину на полонині Рущина поповнив запас води на пообідав. З цієї полонини, яка багата джерелами, беруть початок багацько місцевих річок. А ще тут знаходяться руїни колишнього туристичного притулку.

Мала Сивуля (1818 м) та Велика Сивуля (1836 м) - найвищі точки Ґорґанського масиву. Місцеве населення часом називає їх Близниці. Вони приваблюють неймовірними краєвидами на ламані лінії хребтів Західних Ґорґан, на близький масив Ігровця, далеку вершину Довбушанки, а також сизуватий Свидівець.^[1]

На Сивульському хребті збереглися сліди Першої Світової Війни - військові укріплення австрійської армії.^[1]

Здавалося що перевал Боревка, де планувалась ночівля, зовсім поруч, тому я особливо не поспішав спускатися з хребта. Але це була хибна думка і до місця ночівлі я уже дістався затемно.

8 день: перевал Боревка - г. Ігровець - г. Висока - полонина Середня

Підйом на хребет Ігровище з полонини погар зовсім не складний.

Ігровець - третя за висотою гора в масиві Горгани, її висота становить 1804,3 м. Розташована ця вершина на хребті, що вигнутий у формі півмісяця і має назву Ігровище. Сюди часто ходять з навколишніх сіл (Осмолоди та Старої Гути) по чорниці. З західної та північної сторін Ігровець має дуже стрімкі схили, вкриті розсипами каміння, а з південної сторони - досить пологі схили. Вершина Ігровця, на відміну від інших гір Ґорґан, практично плоска.

В цих місцях можна знайти сліди бойових дій.

З Ігровця легко перейти на гору Висока, а потім по її схилу дійти до полонини Середня.

Так я і продовжив свій маршрут і зупинився на ніч на полонині.

9 день: полонина Середня - с. Стара Гута

Вночі десь в західній стороні Карпат пройшла гроза. А на полонині пройшов легенький дощик. Зранку було ясно.

Це був останній день походу. До села Стара Гута треба пройти десь 11 км.

По дорозі назбирав купку білих грибів а ще зустрів якусь змію.

І вже увійшовши в село повернувся назад. В далині виднілись вершини, які вже пройшов днями.

До автобусу на Франківськ було більше години часу і можна було спокійно помитись в річці та переодягнутись в чистий одяг...

Нитка пройденого маршруту:

А ще фотки:

В тексті використані матеріалами сайтів:
1 - Станіславівський Натураліст;
2 - uk.wikipedia.org

Мото-Рок-Фест «Полтавська битва»

2011-08-09T22:54:00.003+03:00

Термін: 2011.08.06-07
Маршрут: ст. Полтава-Південа - дизель - ст. Ліщинівка - Кобеляки - Світлогірське (мото-рок-фест «Полтавская битва») - Кобеляки - Ліщинівка - дизель - ст. Полтава Південа
Метою цього походу вихідного дня (ПВД) було відвідування мото-рок-фесту «Полтавська битва», що вже вп'яте проводиться в с. Світлогірьске, Кобеляцького району.
Учасники: Валерій, Юрій, Сергій (на жаль початківці не підключилися)

Не зважаючи на те, що проводяться роботи з електрифікації залізничної колії, все ж дизель 6801 Полтава П - Ліщинівка був у рейсі. Стартонули ми на ньому в 06:40 і лише трохи спізнилися з прибуттям на кінцеву станцію...

На станції Ліщинівка повним ходом ідуть будівельні роботи. Перші колії розібрані, і зовсім не зручно без перонів робити висадку з вагонів та посадку в них, і особливо літнім людям...

Випивши кави та закупивши води в дорогу на привокзальному кафе, виїхали ми з Біликів в напрямку м. Кобеляки. І вже незабором були в центрі міста. Там зустріли іншу групу велосипедистів, що рухалась по маршруту 2011.07.05 /пятница/ - Кишеньки возвращаются. Після невеличкого відпочинку вже рухались всі разом в напрямку с.Кишеньки.

Невеличка ділянка автотраси від Кобеляк до повороту на Світлогірське досить таки завантажена машинами. Але потім дорога була розвантажена від автотранспорту. Декілька разів нас обганяли мотобайкери, які їхали, як і ми, на тусовку.

На другому мосту через Ворсклу ми відпочивали та чекали на тих, хто відстав...

Біля магазину, що на початку с. Світлогірське, ми поїхали на місце проведення фестивалю, а інша група на турбазу в с. Кишеньки. Прибувши на місце "зльоту" ми розташувалися біля полтавських мотобайерів і почали власне "тусіть" там.

Якісь добрі музиканти дали нам свої "талончики" на харчування і ми зкоштували смачного борщу з такого великого казану. Валерій помріяв, щоб у нас виросла велотусовка до таких розмірів, щоб в такому казані варити куліш для всіх...

А далі були різноманітні байкерські розваги, та виступи рок-груп на професійній сцені...

А сценою можна керувати і в такому положенні )

Були і перегони на спортивних мотоциклах...

Зустрічалися досить цікаві моделі байків.

А вже коли стало досить темно довкола, розпочалося ефектне фаєр-шоу...

А зранку поступово байкерське містечко пустіло. І ми в обід вирушили в зворотньому напрямку. Трек, який ми проїхали, наведено нижче:

Загалом наш ПВД пройшов вдало... Краще раз побачити, чим сто разів почути...

«ВелоПолтава»: Соціальна відеореклама «Безпечний рух»

2011-08-04T13:53:00.000+03:00

«ВелоПолтава»: Соціальна відеореклама «Безпечний рух»: "Днями в телевізійній програмі «Ти молодий» пройшла презентація соціальної відеореклами «Безпечний рух». Поштовхом створення цих роликів с..."

Експедиції по Диканському району

2011-08-03T22:00:00.000+03:00

Комісією по знакуванню туристичних шляхів з активними видам, що створена на базі Полтавської обласної федерації спортивного туризму, було організовано декілька експедицій по розвідуванню місцевості з метою визначення шляхів можливих для прокладання туристичних маршрутів. Експедиційна група була підібрана з урахуванням знань в області туризму, орієнтування, географії тощо.

Склад групи був створений з представників: туристьско-спортивного клубу «Спеллерс», громадського об’єднання «ВелоПолтава», Обласної Полтавської федерації спортивного туризму.

Локація розвідування: Диканський район, басейн річки Ворскла.

За час експедицій було визначено чотири шляхи придатних до прокладання по них туристських маршрутів та подальшою їхнім маркуванням (системою знаків та орієнтирів, котрі будуть полегшувати пересування по тому чи іншому шляху)

На даний час комісія по роботі над проектом по закуванню туристських шляхів, на базі Обласної Полтавської федерації спортивного туризму, обробляє здобуту у період експедиції інформацію і визначає остаточні шляхи.

«ВелоПолтава»: Спортивно-польова гра «Співдружність-2011»

2011-08-01T14:34:00.000+03:00

«ВелоПолтава»: Спортивно-польова гра «Співдружність-2011»: "30 липня на правому березі Ворскли, в районі с. Нижні Млини відбулася спортивно-польова гра «Співдружність-2011». Любов до велосипеда об'є..."

Перший ПВД в рамках проекту "Доступний велотуризм"

2011-07-29T00:22:00.003+03:00

невеличкий фотозвіт про перший похід вихідного дня в рамках проекту «Доступний велотуризм», гасло якого - ВІДКРИЙ ДЛЯ СЕБЕ НОВИЙ СВІТ НА ВЕЛОСИПЕДІ !!!

учасники збирались біля магазину туристичного спорядження "4 Сезони"...

далі їхали за місто ...

по дорозі зупинились, щоб пропустити "корабель" золотих ланів, який поспішав на нове поле, бо тривали жнива ...

в селі зупинилися біля "Сільмагу" купити хліба, всі інші продукти були закуплені раніше і розподілені між учасниками походу на місці збору ...

а далі виїхали з села і петляли берегом річки подалі від гомінливих пляжів, які були переповнені відпочиваючими...

прибувши на місце стоянки почали розбивати табір...

приклад легковагового та негабаритного спорядження в складеному вигляді та розкритому: велочохол, спальник, самонадувний килимок, одномісний намет, в сумі вага до 3 кг.

і вже незабаром розпочали приготування вечері...

а все спорядження та продукти привезли таким способом...

на вечерю була спочатку традиційна гречка з тушонкою і свіжими овочами а вже потім смачний шашлик...

сиділи (а дехто лежав) з розмовами довгенько, ганяючи комарів...

зранку спали стільки хто хотів... поспішати було нікуди... потім сніданок, купання в річці, тусня, так і пройшов день...

і вже коли спала денна жара, всі неквапно зібралися та вирушили додому...

сподіваюсь, що всі учасники цього міні велопоходу відкрили для себе щось нове в велотуризмі...

«ВелоПолтава»: ВІДКРИЙ ДЛЯ СЕБЕ НОВИЙ СВІТ НА ВЕЛОСИПЕДІ !!!

2011-07-18T17:16:00.000+03:00

«ВелоПолтава»: ВІДКРИЙ ДЛЯ СЕБЕ НОВИЙ СВІТ НА ВЕЛОСИПЕДІ !!!: "Досвідченні велотуристи-любителі ПМГО «ВелоПолтава» пропонують для велосипедистів-початківців проект «Доступний велотуризм» Мета проекту..."

Знакування туристичних шляхів

2011-07-15T21:22:00.000+03:00

Ініціативна група туристів Полтави, в яку війшли представники Полтавської обласної федерації спортивного туризму, ГО "ВелоПолтава", ТСК "Спеллерс", ТСК "Крепкие орешки", вирішила розпочати роботу щодо створення на Полтавщині мережі знакуваних туристських шляхів. Так при обласній Федерації спортивного туризму було створено комісію по знакуванню туристичних шляхів з активними видами пересування. Головною метою роботи комісії є популяризація активного туризму і сприяння його розвиткові на Полтавщини, систематизації туристичних шляхів з активними видами пересування – пішим, велосипедним, лижним, кінним та водним з застосуванням малих плавзасобів, а також формування здорового способу життя населення та підвищенню безпеки подорожей самодіяльних груп.

Члени комісії, безпосередньо вивчають досвід мандруючи Західною Україною, де вже промарковано безліч туристичних шляхів. Таким чином вони знайомляться з тамтешньою системою туристських шляхів та їх маркуванням.

Полтавські туристи (і не тільки полтавські) в своїй більшості використовують для туристичних походів в Карпатах та гірському Криму туристичні карти чи атласи з нанесеними на них туристичними шляхами та маршрутами. Відповідні туристичні шляхи чи маршрути мають маркування на місцевості.

Знакування туристських шляхів - це розмітка шляхів за маршрутами туристичних походів, подорожей, екскурсій чи прогулянок за допомогою системи умовних позначок, які наносять на природні або штучні об'єкти згідно з чинними правилами. Маркування чи знакування туристських шляхів (маршрутів) проводять з метою підвищення інформативності та безпеки туристів. Наявність прознакованих маршрутів є також показником рівня розвитку туризму в державі.

BodyCeramicFestUkraine-2011

2011-07-02T23:50:00.002+03:00

2 липня в Гончарній столиці України – містечку Опішне (Полтавщина) у рамках ІІІ Тижня Національного Гончарного Здвиження в Опішному «ЗДВИГ-2011» відбувся Перший Національний фестиваль-конкурс гончарського бодіпейнтінгу «BodyCeramicFestUkraine». Таку щорічну мистецьку акцію національного масштабу започаткував Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному.

Метою Фестивалю-Конкурсу є показ розмаїття, краси й традицій української кераміки засобами гончарського бодіпейнтінгу. Бодіпейнтінг (з англ. bodypainting) – втілення фантазій художника на тілі людини. Прикрашання тіла належить до найбільш давніх звичаїв. З появою інших видів мистецтва впродовж багатовікової історії людства ця традиція не зникла й надалі розвивається як окремий різновид мистецтва. Гончарський бодіпейнтінг – декорування тіла людини фарбами за мотивами творів кераміки, їх декору, у тому числі й за допомогою гончарної сировини (глина, ангоби).

І так невеличкий фоторепортаж цього дійства...

Творчий процес - робота над образом. Учасники створюють роботи на тему «Гончарний всесвіт на мапі людського тіла» ...

дефіле моделей...

Журі не змогло відразу оцінити запропоновані роботи під час дефіле моделей, тому вони ще розглядали моделей з більш близької відстані ...

А ми так ні не дочекалися поки журі оголосить результати цього Фестивалю-Конкурсу та покрутили педалі з Опішні на Полтаву.
І вже потім довідався, що
ГРАН-ПРІ (5 тис.грн.) присуджено за роботу "Прихована мудрість"

Першу премію (3 тис. грн.) присуджено за роботу "Святість гончарного творення"

Гончарний «Здвиг-2011»

2011-07-02T23:40:00.000+03:00

Зранку виявилося, що погода уже не така страшна, як прогнозувалинапередодні. Тому вже по телефону домовились їхати роверами в ГончарнуСтолицю України – містечко Опішне. Саме там проходять ІІІ ТижняНаціонального Гончарного Здвиження в Опішному «ЗДВИГ-2011»,в рамках якого 2 липня відбулися цікаві фестивалі.

Пропоную переглянути декілька фотографій цих цікавих заходів:
Національний ДЕНЬ ГОНЧАРА

Національний ковальський фестиваль «ВакулаФЕСТ–XXI»

Перший Національний фестиваль-конкурс гончарськогободіпейнтінгу «BodyCeramicFestUkraine»

Ну і звичайні народні гуляння...

Вечірня фотопокатуха

2011-06-28T22:30:00.000+03:00

У цей період дощів не сиділося дома в один із вихідних днів . Виїхав я в сторону так званої "Полтавської Швейцарії". Ось що вдалося познімати:

Серія "Скоро жнива"

Серія "Вечеріє"

Серія "Копичка"

... І пару фоток багатьом відомого місця ...

"Брудні перегони"

2011-06-26T21:29:00.002+03:00

В долині річки Ворскла в районі села Нижні Млини відбулися велосипедні перегони XCM X-Velo CUP 4 етап. Затяжний дощ придав учасникам цих перегонів особливого "брудного" колориту:

Покатенька з грозою

2011-06-21T23:00:00.000+03:00

Зібралися якось покататись на ровері після роботи невеличкою групкою. І коли зустрілися на Леваді то вже висіла велична біла хмара десь за Полтавою.

Вирішили поїхати в Лукищино. Попетляли в ліску понад річкою і виїхали на луги перед селом. І тут почала наздоганяти нас темна і велика хмара.

І вже невдовзі над нами були свинцеві хмари, починалася гроза...

Поки сиділи під клійонкою то встигли перекусити...

Громихало сильно але недовго... І вже скоро появилась веселка ...

І поступово страшна хмара розвіялась і прояснилось небо перед заходом і легкий туман почав стелитися в лугах...

Місячне затемнення 15.06.2011

2011-06-16T10:44:00.001+03:00

Вчора спостерігав затемнення Місяцачерез об'єктив камери на даху десятиповерховогобудинку. Пропоную для тих, хто не зміг спостерігати сам, переглянутисерію знімків, які відображають різні фазицього затемнення.

Невеличка інформація про це затемнення із мережі Інтернет:

Місячне затемнення відбувається, коли Земляперебуває між Сонцем і Місяцем і Місяць «входить» в тінь від Землі.

Під час повного затемнення Місяць не зникає повністю, а стаєтемно-червоним. Цей факт пояснюється тим, що Місяць навіть у фазіповного затемнення далі освітлюється. Сонячні промені, що проходять подотичній до земної поверхні, розсіюються в атмосфері Землі і за рахунокцього розсіяння частково досягають Місяця.

Оскільки земна атмосфера найбільш прозора для променівчервоно-помаранчевої частини спектру, саме ці промені більшою міроюдосягають поверхні Місяця під час затемнення, що й пояснює забарвленнямісячного диска.

Останнє подібне місячне затемнення пройшло 16 липня 2000 року, наступнецентральне повне місячне затемнення відбудеться 27 липня 2018 року.

Для розуміння сутності затемнення повного і часткового Місяця слідрозкрити поняття повної тіні та напівтіні.

Повна тінь - геометричне місце точок, що знаходятьсязі сторони Землі протилежної Сонцю, в яких Сонце є повністю невидним.
Напівтінь - геометричне місце точок, в яких тількичастина Сонця видна, a частина затьмарена Землею.

Розташування небесних тіл під час затемнення. A -Сонце; B - Земля; C - Місяць; D- Напівтінь; E — Повна тіньЯкщо Місяць, обертаючись навколо Землі повністю проходить через повнутінь від Землі, сонячне проміння упродовж певного часу взагалі непотрапляють безпосередньо до його поверхні. Ціла поверхня Місяця вцьому разі стає темною і відбувається повне затемнення Місяця.

Велосипедом по замках Західної України

2011-06-15T10:44:00.645+03:00

Термін: 2011.06.04-11 (з 04 по 11 червня (июня))
Маршрут: Львів - Львівська Цитадель - Замоку Старому Селі - Бірбка- Свірзькийзамок (Свірж)- Кимир - Ушковичі - Перемишляни -Свято-Успенськалавра 14-18 ст. (Унів)- Словіта - Якторів - Василіанський монастир, Золочівськийзамок (Золочів)- Сасів - Підгорецькийзамок (Підгірці)- Олеськийзамок, Монастир капуцинів (Олесько)- Ясенів - Пониква - Літовище - Монастирпоходження дерева Хреста Господнього, Камінь (Підкамінь)- Нем'яч - Дудин - Лосятин - Почаївськалавра (Почаїв) - Дунаїв - Кременецькийзамок (Кременець)- Смиги - Дитиничі - Тараканівськийфорт - Дубенськийзамок (Дубно)- електричка - Здолбунів

Учасники: Ярік, Юра, Макс, Лєна ...

Приємно коли тебе проводжають на вокзалі перед поїздкою...

Новенькі вагони фірмового потягу Харків-Львів хоч і комфортні, але дляпогрузки роверів на третю полку зовсім не зручні...

Зустрілись з Яріком на пероні станції Львів, і вирішили заїхати в центр- на Ринкову площу. І не даремно заїхали... Там потрапили навиступ Vasti Jackson,який виступав з колегами в рамках Alfa Jazz Festival– джазового фестиваля міжнародного масштабу, що проходив у Львові 3-5червня 2011 року.

Позитивно зарядившись енергією від виступу відомого джазмена, мипоїхали на перший об'єкт запланованого маршруту - ЛьвівськуЦитадель...

Зараз в Східному форті (Велика Максиміліанська вежа № 2) розмістивсяготель «Citadel Inn». А під час Другої світової війни на територіїЦитаделі діяв табір для радянських військовополонених Stalag-328«Tsutadell».

Виїжджали з території Цитаделі через дірку в паркані і вженезабаром з міста...

І вже невдовзі ми заїхали в Старосільскийзамок. Тут і заночували на території замку. Підвечір після вечері підходила до нас місцева молодь. Важко буловідмовлятись від запропонованої горілкиза здоров'я іменинника Павла. А щезапрошували нас на їхню дискотеку в клубі...

Місцеві називають КОРОНАМИ вежі замку, бо вони так схожі наних.

А зранку ми поїхали в сторону Свірзького замку. Нажаль, на територію замку попасти не вдалося...

НаЛьвівщині зустрічав багато будинків з табличкою "Народний дім". Спочатку думав що це сільрада... Але мабуть помилявся...

Післяобідню жару пересиділи в Перемишлянах. І через 8 км мибули вже в Свято-Успенськійлаврі 14-18 ст. Неподалік від лаври мирозбили табір...

Територія лаври добре доглянута, тут є багато екземплярів старовиннихрозп'ять та різних кам'яних плит. Є навіть копія Туринської плащаниці іцілюще джерело. Взагалі цікавий об'єкт для відвідування.

Зранку довго збирались і виїхали коли вже почало жарити сонце. А донаступного об'єкта нашої подорожі - Золочівськогозамку треба було проїхати близько 34 км.

По дорозі заходили на цвинтар вояків 1 УД УНА "Галичина" (14-агренадерська дивізія військ СС «Галичина»).

На початку Золочіва знаходиться Василіянський монастир.Заходив туди тільки щоб зродить декілька знімків...

Коли під'їхали до замку, то виявилося, що уних вихідний день. І так уже в другий замок нам не вдалосяпотрапити. Походив я тільки кругом нього...

Пережидали жарюку в кафе біля кінотеатру..

А я ще встиг прогулятись по центру містечка. Вартий уваги старовиннийВознесенський костел.

А далі порулили на Підгірці. По дорозі хотіли покупатися в ставку, алевода в ньому негодяща. Зато потім помилися в прохолодніймілкій але чистій річечці.

Ночували біля Благовіщенського монастиря чину Святого Василія Великого.Місце для табору нам показав сам настоятель. Також там зустріли монахаіз Москви, якого вигнали звідти по релігійним суперечках. Також вінрозповів, що в нього був ровер з планетаркою.

Наступного ранку зібрались оперативно і уже о 08:00 стартонули. Черезпару кілометрів під'їхали до костьолуВоздвиження та св. Йосипа. Його архітектура вражає, але стан в якомувін перебуває жахливий.

Далі переїхали до Підгорецького замку,який зараз на реставрації.

Чекати поки він відчиниться для відвідувачів, ми не стали а поїхалидо Олеського замку.Поїхали спочатку грунтовкою через ліс та поле і розділились там. Япоїхав далі грунтами, а інші попрямували на трасу і були першими білязамку.

Сходили на екскурсію по замку, де знаходяться різні музейні експонати.Спускались в підвал замку де можна побачити глибоку шахту колодязя.

Потім погуляли парком навколо замку. Макс тут показав стрептіз -вивалив на показ своє хозяйство ))

Поряд з замком знаходиться монастир капуцинів. Але він закритий длявідвідувачів.

Потім поїхали по окружній дорозі в напрямкуПідкаменю... Вже з дороги спостерігали здалеку замки, які недавновідвідали...

Обідали та пережидали жару біля ставка в селі Пониква.

І вже під вечір ми прибули в смт. Підкамінь. Поставили намети впісчанику між горою з ЧертовимКаменем та горою з монастиремпоходження дерева Хреста Господнього. На горі зКаменем знаходиться старий козацький цвинтар.

З гори з Каменем гарно видно Пачаївську лавру.

Зранку походили по території монастиря, який почали реставрувати.

А далі поїхали в Почаївську лавру.

По дорозі частенько зупинявся сфотографувати навколишні краєвиди.

Уже в Лосятині добре видно саму Лавру.

Припаркуватися біля входу в Почаївськулавру нам не дозволив охоронець, відправив нас настоянку за лаврою. Сама лавра вражає своєю величністю та багатимоздобленням.

Мабуть треба бути справжнім релігійним паломником, щоб обійти усю лавруі побачити всі святі місця. Нам вистачило зовнішнього огляду.

Зараз в лаврі будують ще один масштабний храм.

Після відпочинку в парку перед лаврою ми поїхали в сторону Кременця. Подорозі зустрічалося багато полів з червоними маками.

Зупинились на ніч біля ставків неподалік села Малі Бережці.

Навідувались до нас місцеві сторожа цих ставків, пропонували Лєнізалишитись у них в селі, а то в них немає кому картоплю полоти )).

А зранку ми неквапно заїхали в Кременець і піднялись на Замкову гору,де знаходяться руїни Кременецького замку.Вхід платний - по 5 грн. з носа, за в'їзд на роверігрошей не взяли ).

Види з замкової гори просто чудові - різнокольорові ))

Після Кременця ми поїхали в сторону Дубно. Зупинились на ночівлю, аточніше на дві, на річечці Тартацька біля села Дитиничі.

А в селах цим часом була помітна підготовка до свята Сятої Трійці...

Після добового відпочинку (дньовки) ми поїхали до Тараканівського форту,який вразив масивністю фортифікаційних споруд з цеглита бетону. Але на жаль форт поступово руйнується.

А вже від форту ми покрутили педалі до Дубенського замку...

Прогулявшись по території замку ми поїли піци і вирушили на вокзал...

На вокзалі з нами спілкувались хлопці, котрі катались тут на своїхроверах. Повідали вони нам історію походження назви міста Дубно: "Їхалина підводі дід та баба через ліс, побачила баба велике дерево та кажеДУБ, а дід коняці каже НО. Так і вийшло ДУБНО".

А далі на електричці доїхали до ст. Здолбунів і там чекали свій потягна Полтаву. Стоянка потягу на цій станції 20 хв. і це зручно дляупаковки роверів та посадки у вагон.

А ось трек нашого маршруту:

А ще фотки:

ВЕЛОДЕНЬ 2011 в Полтаві

2011-05-30T13:25:00.032+03:00

Велодень 2011 у Полтаві розпочався загальним збором велосипедистів у Корпусному парку. Сюди з'їхались велосипедисти як самостійно так і групами, які збирались в різних районах міста.

Велодень у форматі велопараду проводиться вчетверте у нашому місті. Кожного року до акції долучалися все більше учасників. З 2008 року, коли участь у заході узяло 15 людей, акція збільшила масштаби до кількох сотень учасників - в цьому році зібралося близько 260 учасників. Цього разу до учасників велопараду приєдналися міський голова Олександр Мамай, секретар міської ради Оксана Деркач та заступник голови - керівник апарату облдержадміністрації Валерій Пархоменко.

В коротких промовах Олександр Мамай закликав городян приймати участь у таких гарних заходах і якомога більше користуватися велосипедом, а Валерій Пархоменко запропонував залучати до велопараду велосипедистів з сусідніх районів області. Однозначної відповіді від керівництва міста на запитання щодо розбудови вело-інфраструктури у місті велосипедисти так і не отримали. При цьому Олександр Мамай зауважив, що без підтримки обласного бюджету це зробити буде важко.
Після короткого мітингу та привітань поважних посадовців голова нещодавно створеної громадської організації "ВелоПолава" Валерій Нурумов провів інструктаж перед початком велопараду і вже через пару хвилин велосипедисти утворили колону на чолі з Олександром Мамаєм, Валерієм Пархоменком та Оксаною Деркач.

Під час руху колони по "кільцевому" маршруту міста учасники велопараду привертали до себе увагу різними речівками:

Город наш уже не тот, в моду входит велоспорт
Пусть Полтава смотрит в след, Велодень всем шлет привет
Едем ночью, едем днём - Никогда не устаём.
Эй, девчонки, эй мальчишки, тети, дяди и детишки ну-ка вместе проорем: "поздравляем с Велоднем"
Когда надоест по маршруткам толкаться, поехали с нами на веле кататься!
Летом дома не сидится не хотите прокатиться?
Не включай сегодня телик, поскорей садись на велик!
Если ты болеешь, парень, значит, мало жмешь педали. Покупай велосипед, будь здоров, живи сто лет
В Велодень крутить не лень!

Як зазначають учасники велоакції, її мета – популяризація велосипедного руху, пропагування активного та здорового способу життя, підвищення рівня знань велосипедистів з правил дорожнього руху, а також дотримання взаємоповаги на дорогах, створення цивілізованих умов для велосипедистів у містах України. До того ж, організатори акції вважають велосипед – екологічною альтернативою міському автотранспорту.

Святкування Велодня продовжилося проведенням велоестафети біля річки Ворскла, що поблизу села Вакуленці.

Святкову велоакцію організували ПМГО «ВелоПолтава», Полтавська міська організація творчої молоді «Коло тебе» за підтримки відділу у справах сім'ї та молоді Полтавської облдержадміністрації, управління у справах сім'ї, молоді та спорту Полтавського міськвиконкому, Полтавського обласного центру фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх".

Безпеку руху велосипедистів вулицями міста забезпечували дві машини ДАІ УМВС України в Полтавській області та карета "Швидкої допомоги", за що їм ВЕЛИКА ПОДЯКА.

А ось відгуки самих учасників велопараду, які вони залишили на форумі "Быстрее ветра":

Quote (Vachek)

Ребята! Как обидно, что я сегодня не до конца с Вами!
Но мы же оптимисты, поэтому ищем среди минусов плюсы...
А первый плюс такой:
Я сегодня был как бы простым горожанином-пешеходом, человеком со стороны и по-честному скажу вам - это смотрелось опупительно, офигительно, впечатляюще и ошеломляюще!
Столько позитива исходило от колонны велописидистов, что губы сами по себе растягивались в улыбке и хотелось "крутить с вами" - отвечаю!
Не зря все-таки поработали наши поэты-речевики и особая благодарность корчмар_з_Окінави - Женя, шумовое оформление в этот раз было децибелл в 110... (для справки - это приблизительно шум взлетающего штурмовика... :-))
А второй плюс такой, что я первым запостю свой скромный фотоальбомчик (пока вы там сосиски жарите..., без меня-я-я, га-а-а-ды!)

Quote (ДискоСуперСтас)

Очуметь , праздник удался!!! Спасибо оргам и всем Нам, мы лучшие!!! ВелоДень !!! Жду ВелоНочь (с глинтвейном))))

Quote (SAM)

Я горжусь, что был сегодня одним из участников Велодня 2011!!!

Quote (tercel)

Да, праздник удался на славу! Полтава еще не видела такого потока велосипедистов.
Радует что многие прохожие махали, кричали нам и всячески проявляли свой интерес. Народ на улице массово снимал нас на подручные средства, в основном на мобильные телефоны.
Также спасибо водителям которые нам сигналили, махали и тоже выражали свою зантересованность.
Спасибо организаторам за отличную реализацию!
И меру спасибо что не поленился и провел колонну по городу.

Quote (SanYA)

Спасибо всем участникам и организаторам!
Спасибо властям, что сдержали своё слово!
Отдельное спасибо ГАИ и медикам за профессионализм!

Quote (Zorg)

Просто супер!!! Правда домой добрался только сейчас, но впечетлений куча. Первый раз участвовал в соревнованиях и сразу победил. Всем спасибо. Вело день не просто удался а мега удался!

Quote (корчмар_з_Окінави)

дякувати Богу, весело й на славу все пройшло)) особисто хочу подякувати окремим, зовсім мені не знайомим, активістам і активісткам, що кричали і заводили натовп своїм прикладом. причому, вони були, як навмисно, розкидані по всій колоні. ви - супер!
починаю сумніватися у власній теорії про сучасну "недорозкутість" нації))). ну, і слава Богу) побачимо! Ура!
щодо нашого мера - стараюся не мати ніякої думки про людину, якщо сособисто не мав з нею справи, але, поки що, можу сказати, що Мамай цікава людина)). якщо не може, чи не хоче чогось робити - не обіцяє, гарна риса)). ну дай Бог.. та й щоб так, на велі, в шлёпках, через все містно.. це було класно)

Quote (AntiIN)

Оч прикольно покатались!Всем огромное спасибо!

Quote (seriy)

А вообще уверен - всем ОООООчень понравилось и давайте стараться почаще устаивать подобные мероприятия!

Quote (-pele-)

Мой первый ВелоДень выдался на славу!!)))

Quote (MaJIa9)

да уж.веселый деньок выдался_) от начала до конца)

Quote (Armstrong)

Что не год, то интереснее становится велодень. Мероприятие прошло очень здорово, не смотря на мелкие недоучеты который нужно будет учесть на следующий 2012 Велодень.

Quote (Marihka)

Дякую, за можливість, весело і змістовно провести день, вражень залишилось не на один тиждень. Враховуючи те, що без зупинки таку відстань довелося долати вперше, та за такого піднесеного настрою втоми не відчувалось!!!!!
Красота!!!

Quote (Владислав)

Было всё супер. И городская часть и загородная и сама гонка. Всем доволен, Всем спасибо.

Quote (Olex)

Дякую всім за таке чудове велосвято. Місто нас точно побачило, а тим більше й почуло.

Quote (ROMANDIESEL)

Хорошо покатались) спасибо организаторам и присутствующим официальным лицам!
Честно, не был уверен, что наш мер будет на празднике, а он не только появился, но и колонну через весь город провел - респект!)

Quote (Sanchez)

Было душевно!

Quote (Lavina)

Спасибо всем! Эмоциям моим нет предела!

Quote (Paul121)

Очень рад за Полтаву! Видно, что Велодень прошел успешно, популяризация удалась ))
Единственно - иногда кричали такими устрашающими голосами, что небось все собаки под лавки и в кусты попрятались!

Quote (kisa)

Хотелось бы сказать всем "Спасибо!!!". Организаторам и участникам за столь прекрасный день, отличное настроение, море позитива. Несмотря на синяки и самый, пока, большой пробег за один раз для меня это было великолепно!

Quote (Mama_Side)

Всім дякую за підтримку, хто приїхав. Чесно кажучи очікувала так...........чоловік 150, але щоб аж 300!!!!!!!!!! Ну це вже супер. Фотографаи молодці, Олексію- відео просто закачаєшся.

Quote (schwarz)

Спасибо оргам и участникам!
Мы доказали, что велосипед-это позитив!
Спасибо мэру и Оксане Антоновне за участие!
Спасибо Глебу, что все выдержал и продудел весь день (он даже в воскресенье до Буланово и назад продудел по инерции, в велокресло только с дудкой )!
Мы-лучшие respect

Quote (nevals)

классный праздник позитива и эмоций!!!
отличный метод борьбы с серыми буднями !!!

Тисячі велосипедистів по всій Україні зібрались на наймасовішу акцію «Всеукраїнський Велодень». Більш як у 30 містах велосипедисти проїхали центральними вулицями своїх міст на традиційному велопараді, виступаючи за взаємоповагу на дорогах. З кожним роком до акції долучається все більше учасників. Усе більше жителів великих міст України розуміють потребу в альтернативі традиційному транспорту на користь екологічного, економічного та здорового велосипеда. Крім Полтави, Велодень також традиційно пройшов у Вінниці, Донецьку, Житомирі, Запоріжжі, Луцьку, Івано-Франківську, Одесі, Харкові, Чернігові та в інших містах. Учасники Велодня виступають за безпеку та взаємоповагу на дорогах, створення велодоріжок та велопарковок у громадських місцях.